Рецепція принципів : rhizoma, radix і hyphe та їх експлорація у гіфпросторі

Abstract

Метою статті є з’ясування етимологічної невідповідності метафоричної рецепції поняття «ризома» взятим Ж. Дельозом і Ф. Гваттарі з біології для реалізації їхнього «номадологічного проекту». Методологія, яка використовується у статті складається з: 1) синергетичного методу, що застосований до розгляду складних нелінійних плинних середовищ, здатних до самоорганізації, 2) компаративного підходу, завдяки якому порівнюються рецепції «rhizoma», «radix», «hyphe» стосовно відповідності їх використання у якості метафор. Наукова новизна полягає у здійсненні рецепції термінів «rhizoma», «radix», «hyphe», а також їх експлорації у філософському дискурсі. Це надало нам підстави стверджувати, що більш доречним є саме третій термін. Засвідчено, що у «гіфа» переплітаються як горизонтальні, так і вертикальні зв’язки, які є нелінійними, на противагу лінійному «кореню», який відображає вертикальні та лінійні зв’язки, а також «ризомі», яка охоплює горизонтальні (міжвидові) та площинні зв’язки. Обґрунтовано, що для визначення і пояснення сучасного стану мережі доцільно вживати термін «гіфа», на противагу ранньому Internet-у, який можна схарактеризувати як «радікс» та «ризому». Проаналізовано рецепію принципів зв’язку і гетерогенності, множинності, незначущого розриву, картографії та декалькоманії, застосовані Ж. Дельозом і Ф. Гваттарі для характеристики та експлорації ризоми. Висновки: доведено, що з огляду на необхідність пояснення процесів, які відбуваються у складних нелінійних утвореннях, притаманних некласичному періоду розвитку наукового знання, зокрема кіберпростору першого порядку, більш адекватним видається рецепція поняття «радікс»; для нелінійних процесів, тобто кіберпростору другого порядку (який ми визначаємо як гіфпростір) постнекласичного періоду, придатний термін «гіфа» замість запропонованого Ж. Дельозом і Ф. Гваттарі поняття «ризома»; з’ясовано, що дослідники, чітко і правильно визначаючи нелінійні процеси та даючи їх докладні характеристики, невдало обрали як метафору «ризома»; уважаємо за доцільне в цьому контексті вживати метафору «гіфа»; зазначено, що гіфпростір являє собою складне нелінійне утворення, що самоорганізується. Целью статьи является выяснение этимологического несоответствия метафорической рецепции понятия «ризома» взятым Ж. Делезом и Ф. Гваттари из биологии для реализации их «номадологичного проекта». Методология, используемая в статье состоит из: 1) синергетического метода, примененного к рассмотрению сложных нелинейных текучих сред, способных к самоорганизации, 2) сравнительного подхода, благодаря которому сравниваются рецепции «rhizoma», «radix», «hyphe» относительно соответствия их использования в качестве метафор. Научная новизна заключается в осуществлении рецепции терминов «rhizoma», «radix», «hyphe», а также их експлорации в философском дискурсе. Это дало нам основания утверждать, что более уместен третий термин. Засвидетельствовано, что в «гифе» переплетаются как горизонтальные, так и вертикальные связи, которые являются нелинейными, в противовес линейному «корню», который отражает вертикальные и линейные связи, а также «ризомы», которая охватывает горизонтальные (межвидовые) и плоскостные связи. Обосновано, что для определения и объяснения современного состояния сети целесообразно употреблять термин «гифа», в противовес раннему Internet-у, который можно охарактеризовать как «радикс» и «ризома». Проанализированы рецепции принципов связи и гетерогенности, множественности, незначащего разрыва, картографии и декалькомании, которые применены Ж. Делезом и Ф. Гваттари для характеристики и эксплорации ризомы. Выводы: доказано, что с учетом необходимости объяснения процессов, происходящих в сложных нелинейных образованиях, присущих в неклассическом периоде развития научного знания, в частности киберпространства первого порядка, более адекватным представляется рецепция понятия «радикс»; для нелинейных процессов, то есть киберпространства второго порядка (который мы определяем как гифпространство) постнеклассического периода, подходит термин «гифа» вместо предложенного Ж. Делезом и Ф. Гваттари понятие «ризома»; выяснено, что исследователи, четко и правильно определяя нелинейные процессы и давая их подробные характеристики, неудачно выбрали в качестве метафоры «ризома»; считаем целесообразным в этом контексте употреблять метафору «гифа»; указано, что гифпространство представляет собой сложное нелинейное образование, которое самоорганизуется.