Реалізація прав учасників орендних земельних відносин як предмет теоретичних досліджень

Abstract

В сучасних умовах розвинутого інституту права землекористування в нашій державі, коли оренда земель є одним із ключових компонентів ринкових земельних відносин країни, а представники сільськогосподарської діяльності мають можливість реалізувати свій бізнес в більшості випадків лише шляхом оренди земельних ділянок, постає нагальна потреба в якісному забезпеченні здійснення орендних земельних відносин. Сьогодні, жителі сільських місцевостей часто отримують один із основних прибутків шляхом реалізації свого законного права на розпорядження земельними ділянками, як власники здаючи їх в оренду представникам агро-бізнесу. Загалом, приватні орендні відносини наразі набули актуального змісту, адже є вигідними для задоволення особистих потреб та інтересів як власникам земельних ділянок, так і користувачам. Крім того, значні кошти у вигляді орендної плати за землю отримують державні та місцеві бюджети, коли стороною в договірних відносинах виступає орган державної влади чи орган місцевого самоврядування шляхом здачі в оренду земельних ділянок. Проте, в активно діючому обігу орендних правовідносин, який вже стало вибудувався за часи незалежності нашої держави, все меншої захищеності набувають права сторін при здійсненні орендних правовідносин. Все більшою мірою починають стикатися учасники орендних земельних правовідносин із проблемою реалізації своїх прав. Проблемні аспекти постають при реалізації прав учасників орендних правовідносин у процесі набуття права оренди земельними ділянками, процесі припинення, захисту та відновлення порушених прав, тощо. Тому, особливу увагу слід приділити нормативному забезпеченню захищеності реалізації прав учасників орендних правовідносин, що можливо здійснити шляхом комплексного теоретичного дослідження інституту права землекористування та спеціального аналізу діючих норм права в даній сфері. В современных условиях развитого института права землепользования в нашем государстве, когда аренда земель является одним из ключевых компонентов рыночных земельных отношений страны, а представители сельскохозяйственной деятельности имеют возможность реализовать свой бизнес в большинстве случаев только путем аренды земельных участков, возникает насущная необходимость в качественном обеспечении осуществления арендных земельных отношений. Сегодня, жители сельских местностей часто получают один из основных доходов путем реализации своего законного права на распоряжение земельными участками, как владельцы сдавая их в аренду представителям агро-бизнеса. В общем, частные арендные отношения пока получили актуального смысла, ведь выгодны для удовлетворения личных потребностей и интересов как владельцам земельных участков, так и пользователям. Кроме того, значительные средства в виде арендной платы за землю получают государственные и местные бюджеты, когда стороной в договорных отношениях выступает орган государственной власти или орган местного самоуправления путем сдачи в аренду земельных участков. Однако, в активно действующем обращения арендных правоотношений, который уже стал выстроился за время независимости нашего государства, все меньшей защищенности приобретают права сторон при осуществлении арендных правоотношений. Все в большей степени начинают сталкиваться участники арендных земельных правоотношений с проблемой реализации своих прав. Проблемные аспекты возникают при реализации прав участников арендных правоотношений в процессе приобретения права аренды земельными участками, процессе прекращения, защиты и восстановления нарушенных прав и тому подобное. Поэтому, особое внимание следует уделить нормативному обеспечению защищенности реализации прав участников арендных правоотношений, возможно осуществить путем комплексного теоретического исследования института права землепользования и специального анализа действующих норм права в данной сфере.