Empirical Analysis of the Agrarian Sector’s Competitiveness Factors’ of the Region: a View From Ukraine

Abstract

The article deals with the analysis of theoretical concepts of sustainable competitive advantage, the assessment of the competitive advantages of the agricultural sector in the region and identification the opportunities to provide competitive advantages in conditions of instability as well as changeable business environment. Two opposite concepts of sustainable competitive advantages’ sources are analyzed. The first one is – resource oriented, the second one – based on the influence of the external environment on the competitive position of the company. It is revealed that in modern conditions, the concept based on the resource approach is more adequate for the agrarian sector, as the business features in agriculture predetermine the considerable resources’ immobility. In agriculture the combination of the basic resources (land, machinery, people), due to the specificity of rural settlements causes a certain quite rigid configuration that cannot be changed quickly enough. But the resources themselves are not a source of competitive advantage; the ability to use existing resources effectively is important. The authors propose a method for comparing the security and efficiency of the basic resources’ usage in agriculture by region. Within the methods it was put the index method that allows to compare individual indicators and define the integral index. The authors used such indicators as energy capacity, tractors and labour resources per one hectare of agricultural land to estimate resource availability. Resource efficiency is characterized by labor productivity indicators (gross production per one average annual employee) and land productivity (gross production per one hectare of agricultural land). The integral indices were calculated based on the geometric mean. There was done the comparative analysis of the provisions of basic resources and the efficiency of their usage by agricultural enterprises of Sumy region, neighboring regions as well as the average industry indicators based on the proposed methodology. The analysis confirmed the existence of sustainable competitive advantages in the regional context, and found that the leading resource is not natural characteristics, but effective management, which provides the highest efficiency of management. Taken into account the rapid changes in the business environment, any competitive advantage can quickly turn from sustainable to unstable. An assessment of the competitive advantages of the agrarian sector in the region has shown that, in order to provide a sustainable position, it is first and foremost necessary to focus on reducing the costs and to use innovations. The main resource in conditions of rapid technological change is human resources that can produce certain knowledge and innovative solutions. The proposed method of calculation the integral indicators of resource availability and efficiency of their usage allows to evaluate objectively the existence of competitive advantages and can be used both for the development of competitive strategies by agricultural enterprises and in the preparation and decision-making at the level of central and regional authorities. Стаття присвячена аналізу теоретичних концепцій щодо формування стійких конкурентних переваг, оцінці конкурентних переваг аграрного сектору регіону та виявленню можливостей для забезпечення конкурентних переваг в умовах нестабільності і змін бізнес середовища. Проаналізовано дві протилежні концепції щодо джерел стійких конкурентних переваг – ресурсоорієнтована та основана на впливі зовнішнього середовища на конкурентну позицію фірми. Виявлено, що в сучасних умовах, більш адекватною для аграрного сектору є концепція, що базується на ресурсному підході, оскільки особливості бізнесу в сільському господарстві зумовлюють значну іммобільність ресурсів. В сільському господарстві поєднання основних ресурсів (земля, техніка, люди) в силу специфіки сільських поселень зумовлює певну, достатньо негнучку конфігурацію, яка не може бути змінена, як правило, достатньо швидко. Але самі по собі ресурси не є джерелом конкурентних переваг, важливим є здатність ефективно використовувати наявні ресурси. Авторами запропоновано методику порівняння забезпеченості та ефективності використання основних ресурсів в сільському господарстві в розрізі регіонів. В основі методики лежить індексний метод, який дозволяє порівняти окремі показники і визначити інтегральний показник. Для оцінки забезпеченості ресурсами автори використали показники забезпеченості енергетичними потужностями, тракторами і трудовими ресурсами в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Ефективність використання ресурсів характеризують показники продуктивності праці (валова продукція в розрахунку на 1 середньорічного працівника) та землевіддачі (валова продукція в розрахунку на 1 га с.-г. угідь). Інтегральні індекси розраховувалися на основі середньогеометричної величини. Проведений порівняльний аналіз забезпеченості основними ресурсами та ефективності їх використання сільськогосподарськими підприємствами Сумської області, сусідніх регіонів і середньогалузевих показників на основі запропонованої методики. Аналіз підтвердив існування стійких конкурентних переваг в регіональному розрізі, та виявив, що провідним ресурсом є не природні характеристики, а ефективний менеджмент, який забезпечує вищу ефективність господарювання. Враховуючи стрімкі зміни бізнес-середовища, будь-яка конкурентна перевага може досить швидко перетворитися із стійкої в нестійку. Оцінка конкурентних переваг аграрного сектору регіону показала, що для забезпечення стійкого положення, перш за все необхідно приділити увагу зниженню витрат та впровадженню інновацій. Головним ресурсом в умовах стрімких технологічних змін є людські ресурси, які можуть продукувати певні знання та інноваційні рішення. Запропонована авторська методика розрахунку інтегральних показників забезпеченості ресурсами та ефективності їх використання дозволяє достатньо об’єктивно оцінити наявність конкурентних переваг та може бути використана як для розробки конкурентних стратегій аграрними підприємствами так і при підготовці та прийнятті управлінських рішень на рівні центральних та регіональних органів влади.