Управління сталим розвитком сільських територій в умовах становлення системи публічного управління

Abstract

Управління сталим розвитком сільських територій набуло нових рис в системі публічного управління шляхом розширення повноважень органів місцевої влади на місцях, запровадження стратегічних інструментів управління. Встановлено, що лише за умови досягнення сталості розвитку економічної складової з’явиться можливість забезпечення соціальної та екологічної складових. Отже ключовим елементом системи управління сталим розвитком сільських територій є формування фінансових ресурсів шляхом ефективного управління економічною складовою. Проте недосконалість інструментарію попередньо оцінки наявного стану складових сталого розвитку сільських територій призвело до низької якості розроблених стратегій. Саме тому важливим елементом системи управління сталим розвитком є запровадження ключових віх реалізації стратегії та здійснення їх моніторингу, що дасть змогу реагувати на зміни та корегувати найбільш проблемні елементи в розрізі можливих альтернатив на будь-якому етапі реалізації. Управление устойчивым развитием сельских территорий приобрело новые черты в системе публичного управления путем расширения полномочий органов местной власти на местах, внедрение стратегических инструментов управления. Установлено, что только при условии достижения устойчивости развития экономической составляющей появится возможность обеспечения социальной и экологической составляющих. При этом ключевым элементом системы управления устойчивым развитием сельских территорий является формирование финансовых ресурсов путем эффективного управления экономической составляющей. Однако несовершенство инструментария предварительной оценки составляющих устойчивого развития сельских территорий привело к низкому качеству разработанных стратегий. Именно поэтому важным элементом системы управления устойчивым развитием является внедрение ключевых этапов реализации стратегии и осуществления их мониторинга, что позволит реагировать на изменения и корректировать наиболее проблемные элементы в разрезе возможных альтернатив на любом этапе реализации.