Прогнозування шляхів використання земельних ресурсів на основі досвіду європейських країн

Abstract

Земельні ресурси – стратегічна складова природокористування. Інтенсивність їх використання пов'язана з одночасним виконанням декількох функцій, серед яких слід виділити функцію територіальної основи розміщення різних напрямків народного господарства, функцію природного ресурсу і основних засобів виробництва. Земельні ресурси надзвичайно важливі як основний засіб і предмет праці в сільському господарстві. З огляду на вищесказане, за останні десятиліття намітилася тенденція до погіршення стану земельних ресурсів, особливо використання земель сільськогосподарського призначення. У деяких регіонах України цей процес стає загрозливим. Тому сьогодні пріоритетними завданнями у використанні особливо цінних земельних ресурсів є їх збереження, раціональне використання і відтворення. В роботі обґрунтовано, що досвід використання земель іноземними державами характеризується різними підходами до вирішення питання забезпечення ефективного і раціонального використання земель, в тому числі земель сільськогосподарського призначення, маючи на увазі історичний досвід конкретної країни і її національні особливості. Однак політика всіх розвинених держав, орієнтована на досягнення раціонального землекористування та забезпечення гармонійних земельних відносин, характеризується досить сильним регулюючим впливом держави і дотриманням принципів земельного законодавства. Проаналізовано, що позитивні результати землекористування в державах Європейського Союзу досягаються за рахунок обліку економічних, екологічних та соціальних аспектів, а саме: наявність і дотримання плану розвитку сільського господарства; ефективна нормативно-правова база вирішення земельних питань, які є основою раціонального використання земельних ресурсів; ретельний контроль за дотриманням законодавства, норм і вимог в галузі землекористування, що позитивно позначається на екологічній складовій землекористування; виділення державою коштів на вжиття заходів з охорони земель і поліпшення якості ґрунту, здійснення своєчасної оцінки земельних ділянок. Для цих країн характерна відсутність мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення, а в основному спрощене формування вартості і площі земельних ділянок. В роботі доведено, що при побудові моделі ринку земель сільськогосподарського призначення доцільно враховувати досвід тих країн, де ринок землі краще розвинений і функціонує, головним завданням якого має стати збереження земельних ресурсів як основного ресурсу країна. Відзначено, що для досягнення розвинутого ринкового обороту землі необхідно використовувати економічні інструменти і важелі в галузі землекористування. Обґрунтовано, що впровадження таких інструментів при формуванні ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні буде сприяти збереженню і відновленню земельних ресурсів, розвитку сільського господарства, формуванню сімейних фермерських господарств в сільській місцевості та підвищенню рівня проживання сільських жителів, забезпечення продовольчої безпеки і розвиток країни як конкурентоспроможної держави. Земельные ресурсы – стратегическая составляющая природопользования. Интенсивность их использования связана с одновременным выполнением нескольких функций, среди которых следует выделить: территориальной основы размещения различных направлений народного хозяйства; природного ресурса и основных средств производства. Земельные ресурсы чрезвычайно важны как основное средство и предмет труда в сельском хозяйстве. Учитывая вышесказанное, в последние десятилетия наметилась тенденция к ухудшению состояния земельных ресурсов. В некоторых регионах Украины этот процесс становится угрожающим. Поэтому сегодня приоритетными задачами в использовании особо ценных земельных ресурсов является их сохранение, рациональное использование и воспроизводство. В работе обосновано, что опыт использования земель иностранными государствами характеризуется различными подходами к решению вопроса обеспечения эффективного и рационального использования земель, в том числе земель сельскохозяйственного назначения, имея в виду исторический опыт конкретной страны и ее национальные особенности. Однако политика всех развитых государств, ориентированная на достижение рационального землепользования и обеспечения гармоничных земельных отношений, характеризуется достаточно сильным регулирующим воздействием государства и соблюдением принципов земельного законодательства. Проанализировано, что положительные результаты землепользования в странах Европейского Союза достигаются за счет учета экономических, экологических и социальных аспектов, а именно: наличие и соблюдение плана развития сельского хозяйства; эффективная нормативно-правовая база решения земельных вопросов, которые являются основой рационального использования земельных ресурсов; тщательный контроль за соблюдением законодательства, норм и требований в области землепользования, что положительно сказывается на экологической составляющей землепользования; выделение государством средств на принятие мер по охране земель и улучшения качества почвы, осуществление своевременной оценки земельных участков. Для этих стран характерно отсутствие моратория на покупку-продажу земель сельскохозяйственного назначения, а в основном упрощенное формирование стоимости и площади земельных участков. В работе доказано, что при построении модели рынка земель сельскохозяйственного назначения целесообразно учитывать опыт тех стран, где рынок земли лучше развит и функционирует, главной задачей которого должно стать сохранение земельных ресурсов как основного ресурса страны. Отмечено, что для достижения развитого рыночного оборота земли необходимо использовать экономические инструменты и рычаги в области землепользования. Обосновано, что внедрение таких инструментов при формировании рынка земель сельскохозяйственного назначения в Украине будет способствовать сохранению и восстановлению земельных ресурсов, развитию сельского хозяйства, формированию семейных фермерских хозяйств и повышению уровня проживания сельских жителей, развитию страны как конкурентоспособного государства.