Евтаназія у кримінально-правовій науці

Abstract

У статті в контексті ретроспективного аналізу та аналізу міжнародного досвіду розглянуто сутність та види евтаназії, розкрито правовий зміст активної та пасивної евтаназії. Проаналізовано позицію Європейського суду з прав людини у справах щодо відстоювання свого права на смерть, у яких суд категорично заперечує спорідненість цього права із правом на життя у контексті статті 2 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод. Систематизовано основні підходи щодо кримінально-правової оцінки евтаназії у сучасному світі та проведено їх характеристику залежно від кваліфікації ектаназії за кримінальним правом певних кран, а саме віднесення до числа обставин, що виключають злочинність діяння, де вбивство із співчуття визнане привілейованим вбивством та в яких вбивство із співчуття є вбивством без пом’якшуючих обставин. Проведено порівняльний аналіз чинного КК України та проєкту нового КК України, що нині обговорюється широкою громадськістю, в контексті кримінально-правової регламентації евтаназії, в результаті чого констатовано відсутність у чинному Кримінальному кодексі України норми, яка би передбачала кримінальну відповідальність за вбивство на прохання потерпілого (невиліковно хворого) з мотивів співчуття до нього або для полегшення його страждань. Висловлено пропозиції щодо недоцільності віднесення вбивства із співчуття до привілейованих вбивств в умовах завершення підготовки Проєкту нового КК України з огляду на кардинально іншу побудову нового КК України, що не містить норм зі складами привілейованих вбивств. Підтримано в контексті розв’язання проблеми евтаназії та її кримінально-правової оцінки визнання вбивства з мотиву співчуття тією ознакою складу злочину, яка знижує на два ступені тяжкість злочинів. В статье в контексте ретроспективного анализа и анализа международного опыта рассмотрены сущность и виды эвтаназии, раскрыто правовое содержание активной и пассивной эвтаназии. Проанализирована позиция Европейского суда по правам человека по делам по отстаиванию своего права на смерть, в которых суд категорически отрицает родство этого права с правом на жизнь в контексте статьи 2 Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Систематизированы основные подходы к уголовно-правовой оценке эвтаназии в современном мире и проведена их характеристика в зависимости от квалификации эвтаназии по уголовному праву определенных кран, а именно отнесение к числу обстоятельств, исключающих преступность деяния, где убийство из сострадания признано привилегированным убийством и в которых убийство с убийством сострадание есть убийство без смягчающих обстоятельств. Проведен сравнительный анализ действующего УК Украины и ныне обсуждаемого широкой общественностью проекта нового УК Украины в контексте уголовно-правовой регламентации эвтаназии, в результате чего констатировано отсутствие в действующем Уголовном кодексе Украины нормы, которая бы предусматривала уголовную ответственность за убийство по просьбе потерпевшего (неизлечимо больного) по мотивам сострадания к нему или для облегчения его страданий. Высказаны предложения по нецелесообразности отнесения убийства из сострадания к привилегированным убийствам в условиях завершения подготовки Проекта нового УК Украины, учитывая кардинально другое построение нового УК Украины, не содержащее норм со составами привилегированных убийств. Поддержано в контексте решения проблемы эвтаназии и ее уголовно-правовой оценки признания убийства по мотиву сострадания тем признаком состава преступления, который снижает на две ступени тяжесть преступлений.