Правове регулювання міграції (соціально-трудовий аспект)

Abstract

У дисертації здійснено комплексне дослідження теоретико-правових засад правового регулювання міграції, генези міжнародної та національної нормативно-правової бази, сучасних факторів впливу на соціально-трудове регулювання міграції, сформовано концептуальні пропозиції, об’єднані за напрямами реалізації та спрямовані на покращення міграційного профілю України. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена теоретичною та практичною значущістю питання, необхідністю наукового осмислення національного вектора соціально-трудового регулювання міграції як складової правової системи, що розвивається, з урахуванням глобальних викликів, світових досягнень та цінностей. Інтеграція України в єдиний європейський простір зумовлює актуальність аналізу національних міграційних процесів у контексті європейських шляхів міграції через дослідження історико-правових та глобалізаційних факторів становлення і розвитку системи правового регулювання міграції, вивчення зарубіжного досвіду регулювання трудової міграції в контексті можливого використання його окремих елементів у національному правовому полі. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертаційна робота є новим та оригінальним за змістом дослідженням, яке присвячено соціально-трудовим особливостям правового регулювання міграції на основі комплексного аналізу статистичних даних, теоретичних та практичних проблем формування термінологічного інструментарію, генези становлення та розвитку національного міграційного законодавства та його відповідності міжнародним стандартам, досвіду соціально-трудового регулювання ринку праці в європейських країнах. Сформовано пропозиції з удосконалення правового регулювання відносин у міграційній сфері, враховуючи необхідність досягнення цілей сталого розвитку в умовах дії воєнного стану Зазначено, що феномен міграції упродовж останніх десятиліть перебуває у сфері уваги наукової спільноти. Особливу зацікавленість учених викликають питання формування та вдосконалення термінологічної бази; різновекторні класифікації трудової міграції та прав мігрантів; особливості правового регулювання міграції в Україні, необхідність прийняття окремих нормативно-правових актів та врахування досвіду іноземних держав; створення ефективних міжнародних режимів у сфері міграційної політики; визначення загроз національній безпеці з точки зору масштабності міграційних потоків; запровадження в Україні окремих управлінських інституцій державного і регіонального рівнів. Крізь призму вивчення сукупності дисертаційних досліджень, наукової літератури, статистичних даних, різноманітних інформаційних ресурсів було сформовано основні напрями дослідження. Наголошено, що додатковим індикатором, який посилює фокус дослідження, є збройна агресія російської федерації проти України, оголошення воєнного стану та наявні у зв’язку з цим глобальні процеси як внутрішньої, так і зовнішньої міграції. Встановлено, що основними мегатрендами міграції, що актуальні сьогодні і залишатимуться такими в майбутньому, є зміни навколишнього середовища та екстремальні погодні явища, геополітична нестабільність; взаємозв’язок демографічних змін та майбутнього ринку праці. Проаналізовано основні поняття та сутнісні характеристики трудової міграції як предмета соціально-трудового регулювання у співвідношенні з особливостями трудової міграції з точки зору наукових досліджень вітчизняних учених, а також міжнародної термінологічно-понятійної бази в порівнянні з аналогічним спектром дефініцій українського законодавства, що надало можливість підтвердити важливість уніфікації термінології у сфері міграції. Осмислення сутнісних характеристик та визначення науковцями поняття «трудова міграція» мають як спільні позиції, так і свої відмінності. У дисертаційному дослідженні запропоновано авторське бачення сутнісних характеристик трудової міграції як процесу постійного або тимчасового переміщення осіб з одного місця проживання до іншого з метою реалізації трудової діяльності, професійних здібностей, або покращення умов праці. Доведено, що зазначене визначення враховує основні сутнісні характеристики трудової міграції: добровільність переміщення працівника; тимчасовість або постійність трудового переміщення; зміна місця проживання; різноманітність форм і видів міграції; взаємозв'язок трудової міграції з соціальними та економічними процесами. Встановлено, що основними компонентами правового статусу трудового мігранта є його права та обов’язки, дотримання процедур документального оформлення, міграційний контроль, легальність перебування та система правового захисту, на підставі чого розроблено авторську класифікацію видів трудової міграції. Констатовано, що існує потреба збагачення національного міграційного термінологічного словника, у зв’язку з чим сформовано авторські визначення окремих понять. Досліджено європейські міграційні процеси другої половини ХХ – початку ХХІ століття та історичні передумови розвитку трудової міграції в епоху глобалізації, що дозволило доповнити вже сформовані науковцями періоди авторським баченням сучасних міграційних процесів. Констатовано, що міжнародна трудова міграція в епоху глобалізації зумовлена низкою передумов та факторів. Основними передумовами визначено наступні: економічні передумови, які виникають через збільшення конкуренції на світовому ринку, що призводить, з одного боку, до підвищення рівня безробіття в окремих регіонах, з іншого – стимулює робочу силу здійснювати трудову міграцію у країни з більш високим рівнем заробітної плати та більш сприятливими умовами праці; демографічні передумови пов’язані зі зменшенням кількості людей працездатного віку, що викликає потребу у трудовій міграції, щоб заповнити вакансії на ринку праці; політичні передумови виникають через політичні кризи та конфлікти в окремих країнах, переслідування, війни та інші події, які можуть призводити до масової міграції населення до інших країн із метою пошуку безпеки та збереження життя; соціальні передумови спричинені різницею в рівні життя та рівні доходів між країнами, що може викликати потребу у трудовій міграції для забезпечення кращих умов життя для себе та своєї родини. Проаналізовано основні міжнародні стандарти у сфері правового регулювання трудової міграції, серед яких Глобальний договір про безпечну, впорядковану та регулярну міграцію, Новий Пакт про міграцію та притулок, Європейська конвенція про правовий статус трудящих-мігрантів, План дій Ради Європи щодо захисту вразливих осіб у контексті міграції та притулку в Європі (2021-2025), центри формування узагальнених тенденцій у сфері міграції та «постачальники» поточних статистичних даних, зокрема Міжнародна організація праці, Центр моніторингу внутрішніх переміщень, Міжнародна організація з міграції. Установлено, що особливістю міграційного профілю України є те, що вона одночасно представляє країну походження, транзиту та призначення у зв’язку з її географічним розташуванням на перетині міжнародних шляхів міграції. Для ефективної правової координації міграції в Україні потрібен згуртований та цілісний підхід до розробки та управління міграційною політикою. Залучення зовнішніх експертів дозволить максимізувати переваги міграції, зокрема для сталого розвитку країни, мінімізувати недоліки та наблизити українські практики до міграційної політики ЄС та міжнародних стандартів. Окреслено основні етапи становлення та розвитку національного законодавства, що регулює питання трудової міграції: проголошення незалежності України і початок формування міграційного законодавства; прийняття Конституції і проголошення на законодавчому рівні основних прав і свобод людини і громадянина, включаючи право на працю; лібералізація візового режиму з ЄС і необхідність адаптації вітчизняної нормативно-правової бази до європейських стандартів; анексія Криму та військовий конфлікт на Донбасі, що спричинили масові хвилі внутрішньої міграції; спалах пандемії COVID-19 та початок збройної агресії російської федерації проти України. Зауважимо, що правове регулювання трудової міграції здійснюється законодавством України, законодавством держави перебування, нормами міжнародних договорів України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Основними стейкхолдерами державної політики у сфері трудової міграції виступають КМУ, Міністерство економіки України, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Міністерство соціальної політики України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство юстиції України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство культури і інформаційної політики України, Міністерство охорони здоров’я України, Державна міграційна служба, Державна служба зайнятості, Національний банк, обласні органи виконавчої влади та ін. Констатовано, що в рамках Цілей Сталого Розвитку міграція визнається «багатовимірною реальністю», яка має вагоме значення для розвитку країн походження, транзиту та призначення, а мігранти можуть зробити позитивний внесок в інклюзивне зростання окремих регіонів та країн у цілому. З метою дієвого реагування на виклики, пов’язані з подоланням наслідків COVID – 19 та збройних конфліктів, запропоновано доповнити Цілі сталого розвитку Ціллю «Врегульована міграція» із зазначенням проблеми працевлаштування. З’ясовано, що політична реакція на COVID-19 зосереджена на визнанні мобільності як небезпечної та загрозливої, створюючи зв’язок між пересуванням людей і поширенням вірусу. Ключовими негативними наслідками спалаху хвороби COVID-19 у сфері забезпечення прав працівників є зменшення економічної активності та обмеження переміщення людей, зниження рівня зайнятості населення, поширення неповної або неформальної зайнятості, скорочення заробітної плати, погіршення ситуації з соціальним захистом населення, зростання нерівності. Водночас серед позитивних наслідків пандемії коронавірусної хвороби COVID-19 слід назвати набуття нового досвіду у сфері правового регулювання праці, серед яких тимчасове переведення працівника на іншу роботу, запровадження режиму простою, надання гнучкого графіку роботи, надання відпустки, переведення працівника на дистанційну (надомну) роботу, що зумовлює необхідність формування нового законодавчого сегменту для ефективного правового регулювання нових форм зайнятості. Установлено, що унікальними особливостями регулювання праці мігрантів під час пандемії COVID-19 є наступні: обмеження на в'їзд та виїзд із країни; зміни у правилах працевлаштування; зміни у правилах праці; забезпечення безпеки мігрантів на робочому місці; захист прав мігрантів на роботі; доступ до соціального захисту. Загалом пандемія COVID-19 створила нові виклики для регулювання праці мігрантів, але водночас підкреслила необхідність створення більш справедливої та ефективної системи міграції, яка враховуватиме потреби мігрантів та забезпечуватиме їм належну підтримку та захист. Аргументовано необхідність створення міжнародної нормативно-правової бази щодо вирішення проблем у сфері праці в умовах реагування на кризи. Український досвід правового регулювання трудових відносин в умовах збройного конфлікту орієнтує на поетапний багатовекторний підхід, який ураховує просторову диференціацію конфлікту, з особливою увагою до сприяння гідній праці, забезпечення доступу до ринку праці та інтеграції трудових мігрантів, розбудови спроможності та інституційного розвитку всіх учасників міграційного коридору. Враховуючи особливу вразливість трудових мігрантів в умовах воєнного стану, важливо забезпечити захист їх прав та потреб шляхом наступних заходів: забезпечення безпеки протягом усього коридору переміщення та створення безпечних умов на перехідних місцях; надання медичної допомоги в разі хвороби або отриманні травми; забезпечення доступу до освіти та роботи в разі втрати або необхідності перекваліфікації; забезпечення житла та інших пов’язаних із цим потреб; дотримання прав та свобод, включаючи доступ до правосуддя та захисту прав людини. Проаналізовано досвід соціально-трудового регулювання міграції в зарубіжних країнах, що надало можливість згрупувати основні «привабливі» правові рішення для повернення українців, що виїхали за кордон, а також іноземних трудових мігрантів, серед яких: надання мігрантам та переміщеним особам соціального захисту, включно із грошовими виплатами; сприяння інтеграції у формальні ринки праці шляхом мінімізації правових перешкод і полегшення визнання попереднього навчання, досвіду роботи та кваліфікації; надання допомоги в пошуку роботи через державні служби зайнятості, що сприятиме виявленню професійних навичок та їх застосуванню згідно з потребами ринку праці, а також полегшенню пошуку роботи мігрантами. Констатовано необхідність використання комплексного підходу щодо створення умов для повернення мігрантів в Україну через наступні механізми та ініціативи: створення державної програми забезпечення повернення мігрантів в Україну; організація рекламних та інформаційних кампаній; поліпшення умов життя та роботи в Україні; співпраця з міжнародними організаціями та іншими країнами. Загалом комплексний підхід до соціально-трудового регулювання міграції сприяє підвищенню якості життя мігрантів, їхньої інтеграції в нове середовище, а також зменшенню кількості соціальних конфліктів і підвищенню рівня їх адаптації до національного середовища. Україна потребуватиме повернення зовнішніх мігрантів у країну. З огляду на це комплексний підхід щодо питання міграції дозволить підвищити інтенсивність цього процесу. Наголошено, що діджиталізація є перспективним напрямом розвитку правового регулювання міграції у цифровому світі, що надає можливість переосмислити наявні процеси та програми у світлі доступних нових технологій, досягти більш ефективної координації між відповідними службами на міжнародному та регіональному рівнях. Інноваційні способи використання технологій, соціальних медіа та додатків, надання мігрантам доступу до достовірної та практичної інформації про міграційні процеси та інші послуги у країнах призначення можуть підтримувати безпечну, упорядковану та регулярну міграцію та сприяти останній. Водночас електронні системи міграції мають бути максимально прозорими, доступними та захищеними. Доведено корисність та важливість інформаційного ресурсу «Дія для мігрантів», що надає різноманітну інформацію для мігрантів та осіб, які знаходяться в Україні на тимчасовому перебуванні або постійному проживанні. Сформовано власне бачення перспектив удосконалення правового регулювання трудової міграції згідно з міграційними трендами глобального та національного характеру у сфері соціально-трудового аспекту міграції, а саме: мир і безпека як рушії розвитку та безпечної міграції; міграція як «ліфт» можливостей; міграція та повільні зміни клімату; торгівля людьми на шляхах міграції; співпраця із зовнішніми та внутрішніми стейкхолдерами; діджиталізація; внески мігрантів у всьому світі; вплив COVID-19 на міграцію та мобільність мігрантів; збройні конфлікти (зокрема, збройна агресія російської федерації проти України та участь країн світу в розв’язанні цього конфлікту). Акцентовано увагу на тому, що з метою удосконалення правового регулювання внутрішньої трудової міграції необхідно враховувати наступні аспекти: розробка чітких та прозорих механізмів реєстрації мігрантів та контролю за їхнім працевлаштуванням; підвищення відповідальності роботодавців за порушення законодавства про працю мігрантів та укладення незаконних угод; забезпечення доступу мігрантів до ринку праці, особливо в тих регіонах, де виникає підвищена потреба в робочій силі; підтримка мігрантів у процесі адаптації до нового соціального та культурного середовища, зокрема надання допомоги у вивченні мови та знайомстві з місцевою культурою; захист прав мігрантів на робочому місці, зокрема прав на гідні умови праці, соціальний захист та медичну допомогу; розробка та впровадження спеціальних програм та проєктів, спрямованих на підтримку внутрішньої трудової міграції, включаючи навчальні та професійні курси, фінансову підтримку та пільги для мігрантів; забезпечення координації між різними державними органами та міжнародними організаціями у сфері внутрішньої трудової міграції; вдосконалення механізмів міжнародного співробітництва в галузі трудової міграції, зокрема укладення угод про захист прав мігрантів, вирішення спірних питань та координація дій; розвиток онлайн-ресурсів; забезпечення правового захисту мігрантів шляхом правового супроводу процесів міграції та надання консультацій мігрантам.