Особливості реалізації принципу пропорційності в цивільному судочинстві України

Abstract

У статті аналізується принцип пропорційності та його застосування в цивільному процесі України. Автором визнається, що суть принципу пропорційності проявляється через призму відповідності отримання справедливого результату в судовому процесі зі швидкістю розгляду, витратами, важливістю справи для конкретних осіб або суспільства, складністю питання. Визначається, що принцип пропорційності у цивільному процесі тісно пов’язаний з практикою Європейського Союзу, зокрема Європейського суду з прав людини, оскільки даний принцип був офіційно закріплений в цивільному процесуальному законодавстві після взяття Україною на себе певних зобов’язань після підписання Угоди з Європейським Союзом, і саме одним із таких зобов’язань було закріплення принципу пропорційності в судову систему. Автором констатується, що відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд визначає порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій; розмір судових витрат, пов’язаних із відповідними процесуальними діями, тощо Розглядається застосування принципу пропорційності у цивільному процесі на стадії відкриття провадження у справі, в порядку перегляду судових рішень, в процесі доказування. Розкривається втілення принципу пропорційності у рішеннях про стягнення матеріальної та моральної шкоди, де застосування принципу пропорційності вимагає більшість положень Цивільного кодексу України. Автором обґрунтовується положення, що зміст принципу пропорціональності багато в чому сформувався під впливом практики Європейського суду з прав людини. Наведено Рішення ЄСПЛ щодо дотримання судом вимог пропорційності у вирішенні питань про розгляд справ в порядку спрощеного позовного провадження, при винесенні рішень у спорах щодо права приватної власності та житлових прав громадян, при цьому наголошується про обов’язковість дотримання балансу приватного і державного інтересу, як основи принципу пропорційності.