Економічне обґрунтування напрямів підвищення ефективності виробництва сої в аграрному підприємстві

Abstract

В роботі вивчено теоретичні основи підвищення ефективності виробництва сої, систематизовано корисні технологічні та економічні властивості сої, проаналізовано показники ефективності виробництва сої в цілому по Україні, узагальнимо основні інноваційні шляхи підвищення ефективності виробництва сої. Проаналізовано основні економічні показники діяльності підприємства – бази дослідження, встановлено, що показники ефективності використання основних видів ресурсів та господарської діяльності в цілому погіршилися за аналізований період. Досліджено стан галузі виробництва сої та її роль для економіки підприємства. Виявлено, що частка сої в структурі посівних площ та у валовій продукції зросла. Побудовані лінії тренду, які свідчать про розвиток цієї галузі в підприємстві. Проаналізовано склад та структуру витрат на виробництво сої та відмічено, що намітилась тенденція до їх зростання, однак собівартість зменшилася. Досліджено показники ефективності виробництва сої та виявлено, що підприємство реалізувало продукцію не лише поточного урожаю, а також залишки урожаїв попередніх років. Відмічено, що в останньому році виникли труднощі з реалізацією продукції, що виникли внаслідок війни. Встановлено, що наслідком значного зменшення обсягу реалізації стало зменшення виручки, що однак не вплинуло на зменшення прибутку, який зріс за рахунок зменшення виробничої та повної собівартості, що призвело до збільшення рівня рентабельності. На основі аналізу зроблено висновок про те, що виробництво сої в аналізованому підприємстві є ефективним, однак ще є потенціал до подальшого підвищення ефективності, зокрема за рахунок збільшення урожайності. Визначено чинники, які виливають на урожайність та при дотриманні яких урожайність сої може найбільш повно розкрити свій генетичний потенціал. На основі визначеного рівня досягнутої урожайності сої, середні її рівні по Україні та Сумській області запрограмована урожайність сої 30 ц/га. Для цієї урожайності було здійснено розрахунок потреби в мінеральних добривах на основі виносу поживних речовин з ґрунту. На основі визначеної потреби в добривах були визначені витрати на них. Також для підвищення урожайності було запропоновано змінити склад та структуру сортів, зокрема замінити власне насіння сорту «Кордоба» на новий сорт «Аріса», яке має значно вищий генетичний потенціал урожайності. Наслідком зміни структури сортів та введення нового сорту «Аріса» є збільшення урожайності на 3,5 ц/га. Також запропоновано змінити структуру посівних площ, зокрема відмовитися від виробництва соняшнику, а його площу розподілити між пшеницею озимою, ріпаком та соєю. В ході аналізу виявлено, що підприємство не має достатньо техніки, відповідно використовує послуги, що несе в собі ризик несвоєчасності здійснення робіт. На основі цього запропоновано підприємству придбати новий посівний комплекс Pöttinger Terrasem 6, вартість його становить 10800 тис грн. Для його придбання запропоновано залучити кредитні кошти. Визначено, що незважаючи на фінансові витрати на погашення кредиту та сплату відсотків, підприємство буде мати економію на оплаті послуг посіву. Зроблено прогноз показників ефективності виробництва сої на перспективу з урахуванням пропозицій: валове виробництво та обсяг реалізації зростуть під впливом збільшення урожайності, посівної площі та рівня товарності; затрати на 1 гектар зростуть більшим темпом, ніж собівартість 1 центнеру, що свідчить про те, що частина додаткових витрат на гектар буде перекрита виручкою від додаткового урожаю. Зроблено розрахунок проектної собівартості та виручки. Відмічено, що зростання виручки призведе до зростання загальної суми прибутку, а також прибутку на гектар у 2,9 рази та прибутку на центнер. Рівень рентабельності виробництва сої зросте на 20,7 процентних пункти та складе у першому проектному році 208,5%. Зроблено висновок про те, що запропоновані заходи є доцільними, оскільки призведуть до подальшого підвищення ефективності виробництва сої у підприємстві – базі дослідження.