Обґрунтування механізмів фінансування розвитку підприємництва у фермерських господарствах

Abstract

В умовах воєнного стану, блокування аграрного експорту та його залежності від «зернових угод» із росією під егідою ООН здійснювати перехід на інноваційну соціально та екологічно орієнтовану модель економічного розвитку аграрного сектора України надзвичайно складно. Поряд із чистою конкуренцією й на внутрішньому, і на міжнародному ринку сільгосппродукції та значною волатильністю цін, збитками, яких зазнали в результаті війни сільгоспвиробники, нагальною проблемою є пошук джерел фінансування відновлення й інноваційного розвитку аграрного сектора. Обмеженість власних і залучених фінансових ресурсів унеможливлює здійснення фінансування інноваційного розвитку аграрного сектора в Україні на рівні розвинутих країн, зокрема ЄС. Поряд із цим аграрний сектор володіє значним інноваційним потенціалом, зумовленим розвитком цифрових та нанотехнологій, дослідженнями в царині біоекономіки, розвитком зеленої економіки. Аграрний сектор характеризують домінування видів діяльності зі спадною віддачею, тривалий періодом окупності інвестицій та значна залежність результатів діяльності сільгоспвиробників від природно-кліматичних умов, що в свою чергу зменшує можливості фінансування й залучення коштів у створення та впровадження інновацій. Виклики, які стоять перед аграрним сектором України: післявоєнна відбудова, вплив зміни клімату та зростаючі потреби продовольчого забезпечення у світі, вимагають нових підходів та використання оптимальних для суб’єктів господарювання моделей фінансування. Умови макрофінансової нестабільності та несприятливий інвестиційний клімат роблять процес фінансування підприємств агробізнесу надзвичайно важким. Однак, однією з головних причин, яка ускладнює можливість багатьох підприємств цієї галузі вирішити вищезазначені проблеми, є обмежена доступність фінансових ресурсів для модернізації виробництва. Ця обмеженість зумовлена особливостями та характеристиками фінансових механізмів на рівні окремих підприємств і національного рівня в умовах економічних трансформацій в Україні. Розвиток аграрного сектору вимагає попереднього розроблення комплексної політики, що включає не лише створення нових механізмів для ефективного функціонування підприємств, а й визначення довгострокових цілей та шляхів їх досягнення за допомогою відповідних економічних важелів. Ефективність фінансового забезпечення аграрних підприємств безпосередньо пов’язана з динамікою ринків, бюджетом держави та пріоритетами її аграрної політики. Тому ці механізми потребують постійного оновлення та адаптації.