Оптимізація технології вирощування сої в умовах Сумського району Сумської області

Abstract

У кваліфікаційній роботі розглянуто питання особливостей оптимізації вирощуванння сучасних сортів генно-модифікованої сої. Дослідження проводили в 2024 році в ТОВ Агрофірма «Садівник» Сумського району Сумської області. Об’єктом дослідження виступали три сорти сої зарубіжної селекції : Кентукі, Канзас, Аполло. За результатами проведених досліджень було встановлено, що вищою врожайністю зерна в умовах 2024 року висота кріплення нижнього бобу була у межах 9,3-10,8 см. Встановлено, що дана ознака є особливістю кожного конкретного сорту та також залежить від умов вирощування рослин сої. У розрізі груп стиглості вищі показники були в середньому у ранньостиглого сорту Канзас - 10,3 см, більш вищою середньою висотою прикріплення нижніх бобів був у середньораннього сорту Кентукі – 10,8 см. Врожайність насіння сої суттєво залежала від тривалості періоду вегетації і особливостей кожного сорту і густоти посіву та способу посіву сої. Найбільшим рівнем врожайності в 2024 році як під час досліду, так і статистично за минулі роки сформував сорт Кентукі при 4 Варіанту сівби в 375 тисяч насінин на га - 3,23 т/га. Нижчу врожайність насіння отримали сорт Канзас – 2,50 т/га. При 375 тисяч насінин на Га, та сорт Аполло – 2,4 т/га при використанні 4 Варіанту сівби – 500 тисяч насінин густоти на гектар. Висновки. Для отримання сталих високих врожаїв сої потрібно вирощувати середньоранній сорт Кентукі і ранньостиглий – Канзас, що зайняв друге місце за показниками врожайності та постійно сіяти сою різними способами за для оптимізації агротехніки вирощування.