Озеленення прибудинкових територій житлової багатоповерхової забудови м. Суми

Abstract

Магістерська робота присвячена питанням дослідження сучасного стану зелених насаджень багатоповерхової житлової забудови. Метою дослідження було визначити та проаналізувати видовий склад, рівень видової різноманітності, а також стан деревних та чагарникових рослин на територіях багатоповерхової забудови міста Суми. Для досягнення поставленої мети було проведено аналіз типів багатоповерхової забудови території міста Суми; визначено видовий склад зелених насаджень багатоповерхової забудови; досліджено структуру насаджень та загальний рівень озеленення а також їх стан. Об’єкт дослідження ‒ територія багатоповерхової житлової забудови різних періодів будівництва, розташовані в різних районах міста Суми. Предмет дослідження ‒ деревні та чагарникові насадження на територіях багатоповерхової забудови. Польові дослідження проводилися у 2023 р. й 2024 р. Використовували методи інвентаризації; стандартні методи польових досліджень; методи спостереження, аналізу, синтезу, статистичної обробки результатів. Під час інвентаризації визначали видову приналежність дерев й кущів. Стан насаджень визначали за п’яти бальною шкалою візуальної оцінки з ранжуванням від 1 балу ‒ дерева і кущі у задовільному стані, до 5 балів ‒ сухостій. Встановлено, що для багатоповерхової забудови м. Суми характерна рядовий та периметральний тип забудови. Дворовий простір формує замкнуті ділянки, обмежені будівлями. Кількість видів і форм деревно-чагарникових рослин у насадженнях на території дослідних прибудинкових територій змінюється від 17 до 25. Загалом на території прибудинкових територій багатоповерхової забудови виявлено 35 видів деревних і чагарникових рослин, з яких 9 видів дерев трапляються на всіх дослідних територіях, 5 – на двох і 10 – тільки на одній. По чагарникам розподіл зустрічаємості становить 2:9:4. Деревні насадження на території багатоповерхової забудови 70 -80-х років представлено 17 видами дерев та 8 видами чагарників. Серед яких найбільш представлені Ulmus laevis (37,2%), Populus pyramidalis (19,7 %), Acer platanoides (19,3 %), Malus domestica (18,4 %), Populus nigra (12,7%). Серед чагарникових видів найчастіше зустрічається Cornus alba, Ligustrum vulgare, Cornus mas (8,1, 7,5 та 6,7% відповідно). Для забудови 1990‒2000 рр. 4 характерно зменшення видового різноманіття. Так деревні види представлені 15 видами, а чагарників 8 видів. Відмічено найбільшу долю участі Acer platanoides (14,3%), Malus domestica (10,3%). Серед чагарників головні позиції займають Ligustrum vulgare (6,3%) та Berberis vulgaris (4,5%). Озеленення прибудинкових територій забудови 2000‒2020 рр. розширюється представниками вічнозелених, зокрема голонасінних ‒ Thuja occidentalis (25,9 %), Picea abies (4,4 %) та Buxus sempervirens (4,5 %). Загальний рівень озеленення прибудинкових територій свідчить, що найбільші площі відводилися для зелених насаджень при будівництві житлових районів у 70-80-х роках минулого сторіччя. Більш пізній період характеризується зниженням рівня озеленення до 51,7%. Однак, найменше уваги приділялося озелененню та формуванню прибудинкових рекреаційних ділянок у 2000-2020 рр., що спричинило зниженню рівня озеленення до 39,8 %, що дорівнює 25,5 %. Озеленення прибудинкових територій проводиться переважно рядовими посадками периметрального типу, що становить 20,4‒36,6 % від загальної площі озеленення. Забудови всіх більш пізніх часів характеризуються солітерними посадками та низькорослими бордюрами. Алейні посадки практично не практикувалися в насадженнях прибудинкових територій, так само як і куртини. Рядові посадки живоплотів у насадженнях 1990-2000 років стали застосовувати менше, а за останні 20 років майже не використовуються. Стан зелених насаджень прибудинкових територій можна віднести до категорій «здорові» ‒ 62,1 % посадок 2000-2020 рр., «здорові з ознаками ослаблення» ‒ 42,3 % посадок 1990-2000 рр. та «ослаблені» ‒ 50,1% насаджень 1970-1980 рр. До категорії «пошкоджених» відноситься від 2,7 до 9,1 % насаджень всіх періодів висаджування. Однак, насадження найстаршої групи представлена «сильно пошкодженими» екземплярами дерев і чагарників, що в середньому становить 20,6 %.