Теоретичні засади визначення злочинів проти людяності у сучасному міжнародному праві

Abstract

Стаття присвячена дослідженню теоретичних засад визначення злочинів проти людяності в сучасному міжнародному праві. Авто рами наводиться історія становлення та періоди активного розвитку злочинів проти людяності на міжнародній арені, наводяться нормативно-правові акти, які сприяли цьому. У статті також зазначаються чинники, які стимулюють поширенню злочинів проти людяності, зокрема, згадуються такі як: політичні фактори (тоталітаризм, імунітет від репресій і покарань тощо), соціальні фактори (претензії, економічна нерівність, соціальна різноманітність, культурні конфлікти та непорозуміння, соціальна дискримінація за ознакою раси, релігії, статі, національності тощо), військові дії та конфлікти, технологічний прогрес у сучасному світі, що дозволяє планувати широкомасштабні скоординовані напади на цивільне населення. Розуміння цих чинників сприяє розслідуванню та запобіганню злочинам проти людяності, а також формулює необхідність розроблення стратегії вирішення конфліктів, запобігання злочинності та заохочення прав людини. Авто рами статті наводяться основні механізми захисту прав людини від злочинів проти людяності: міжнародний кримінальний суд, міжнародний трибунал, національні суди. Встановлено, що чинне законодавство України не фіксує ознак злочинів проти людяності, визначених Статутом Римського міжнародного кримінального суду, щоб дало б змогу притягнути до відповідальності організаторів і виконавців злочинів у міжнародних судах. Зміни до Кримінального кодексу України щодо злочинів проти людяності створять правові умови для переслідування цих злочинців, а також сприятимуть ефективному покаранню. Серед заходів щодо запобігання скоєнню злочинів проти людяності рекомендовано застосування освітніх інструментів, заснованих на міжнародному праві, потенціал яких наразі ще не повністю використаний, особливо у випадку цивільних.