Біолого-екологічні особливості поширення омели білої (Viscum album) в умовах лісових насаджень ДП «Роменський агролісгосп»

Abstract

У дипломній роботі розглянуто біолого-екологічні особливості поширення омели білої в умовах захисних та приміських насаджень ДП «Роменський агролісгосп» Сумської області. Актуальність теми зумовлена зростанням шкодочинності омели в умовах кліматичних змін і посиленого антропогенного навантаження, що призводить до ослаблення, деградації та передчасного відпаду дерев у міських, приміських і полезахисних насадженнях. Метою роботи є оцінити біоекологічні особливості поширення омели білої та стійкість основних деревних порід до ураження в захисних насадженнях ДП «Роменський агролісгосп». Об’єкт дослідження – захисні та приміські деревні насадження, уражені омелою білою, предмет – біоекологічні особливості розвитку Viscum album на різних деревних породах, інтенсивність та просторово-вікова структура ураження, а також морфолого-біометричні параметри кущів паразита залежно від виду дерева господаря. Дослідження виконано з використанням польових лісівничо таксаційних методів (закладання пробних ділянок, інвентаризація насаджень, визначення видового складу, вікової структури та санітарного стану), оціночних шкал ураження (бальна оцінка ступеня інвазії крони), біометричних вимірювань (кількість кущів омели на дереві, розміри кущів, довжина та ширина листків), фенологічних спостережень, а також методів 5 статистичної обробки даних (розрахунок відсоткових показників, коефіцієнтів видової інвазії та аналіз вікової динаміки ураження). У результаті встановлено, що омела біла має широке поширення в насадженнях ДП «Роменський агролісгосп» та характеризується вираженою видовою вибірковістю. Найбільш ураженими виявилися представники родів Populus, Fraxinus, Acer і Salix, тоді як Robinia pseudoacacia, Tilia cordata та колоновидні форми тополь демонструють підвищену стійкість до паразитування. Показано, що інтенсивність ураження зростає зі збільшенням віку насаджень: максимальний рівень інвазії фіксується у дерев віком 50–80 років, тоді як молоді насадження (до 30 років) уражуються поодиноко. Морфолого-біометричні дослідження засвідчили, що габітус кущів омели та розміри листкової пластинки залежать від фізіологічних і анатомічних особливостей дерев-господарів: наймасивніші кущі з добре розвиненою листковою поверхнею формуються на тополях, тоді як на більш стійких породах (зокрема акації білій) розвиток омели уповільнений, а морфометричні показники є зниженими. Отримані результати мають практичне значення для удосконалення системи моніторингу стану зелених насаджень, планування санітарно профілактичних заходів та добору стійких деревних порід під час створення нових захисних і міських насаджень у Сумській області.