Формування продуктивності гібридів ріпаку озимого в умовах Сумської області

Abstract

Теоретична і практична важливість кваліфікаційної роботи у розширенні наукового розуміння адаптаційних механізмів ріпаку озимого за умов змін просторової організації посівів. Це дозволить аграрним господарствам підвищити економічну ефективність вирощування даної культури, забезпечити її зимову стійкість, а також сприятиме впровадженню сучасних технологій ресурсозберігаючого землеробства. Рівень адаптації є сортозалежною і потребує уточнення для кожного гібриду з урахуванням агроекологічних умов вирощування. З’ясовано, для гібридів, що для гібридів Корнет та РТ312 виявились оптимальні умови вирощування, які сприяли інтенсивному розвитку бічної генеративної частини рослин (320-450 шт./м²). Умови вирощування забезпечували формування найбільшої кількості стручків (1055-1275 шт./м²) та вищу загальну продуктивність посівів гібридів компаній Піонер (РТ312) та Лембке (Корнет). Затримка в розвитку у гібридів Атора та Амбос погіршує ріст і розвиток бокових пагонів, призводить до зменшення кількості та маси стручків на них, зниження маси 1000 насінин, що в сукупності негативно позначається на врожайності 3,04-3,81 т/га. За комплексом максимального прояву цих факторів рекомендовано до вирощування у виробничих посівах господарств, які зосередили своє виробництво в умовах Сумської облатсі вирощувати гібриди РТ312 компанії Піонер та Корнет компанії Лембке, що забезпечили врожайність в межах 4,26-4,43 т/га та позитивну динаміку осінньої вегетації, а також перезимівлі.