Удосконалення системи раціонального землекористування шляхом впровадження науково обґрунтованих сівозмін

Abstract

У кваліфікаційній роботі обґрунтовано актуальність удосконалення системи раціонального землекористування шляхом впровадження науково обґрунтованих сівозмін як ключового інструменту збереження родючості ґрунтів, зниження деградаційних процесів і підвищення стабільності агровиробництва в умовах природно-кліматичних та безпекових викликів прикордонних територій. У розділі 1 розкрито теоретико-методичні засади раціонального землекористування та показано роль сівозмін у збереженні родючості ґрунтів. Обґрунтовано принципи раціонального використання земель (пріоритет екологічної складової, відтворення ресурсного потенціалу, компенсаційні механізми, контроль і моніторинг), систематизовано типи сівозмін та умови їх організації. Також узагальнено нормативно-правову базу, що регулює еколого-економічне обґрунтування сівозмін у складі проєктів землеустрою, включно з вимогами щодо контролю, періодичності повернення культур і мінімальних строків оренди. У розділі 2 наведено характеристику об’єкта дослідження – умов землекористування в Юнаківській територіальній громаді та на землях приватного підприємства. Встановлено, що підприємство має 9 ділянок загальною площею 18,0000 га, переважно на чорноземах середньосуглинкових із наявністю схилів та понижень із лучними/намитими ґрунтами. За результатами класифікації запропоновано трансформацію угідь: до ріллі рекомендовано 12,0000 га за умови ґрунтозахисних технологій, а 6,0000 га (50д XII, 5–7°; 133д X, 3–5°; 209д X, 3–5°) доцільно зберегти як поліпшені сіножаті; наголошено на обов’язковості офіційного допуску/розмінування перед польовими роботами в умовах прикордонних ризиків. У розділі 3 обґрунтовано удосконалення системи землекористування через впровадження науково обґрунтованої сівозміни та ґрунтозахисних заходів. Для ріллі 12,0000 га запропоновано п’ятипільну ротацію (зайнятий пар – озима пшениця + сидерат – кукурудза – ярі зернові + сидерат – кукурудза) з обов’язковими проміжними сидератами, що стабілізують органічну речовину й зменшують деградаційні ризики. Економічна ефективність підтверджена рентабельністю 58% (пшениця 61%, кукурудза 49%, овес 65%), а екологічна – позитивним балансом гумусу (+1,6802 т/га сумарно; +0,4201 т/га у середньому за гумусу 1,90%). Окремо наголошено, що в постконфліктних умовах ці рішення мають реалізовуватися поетапно після розмінування й контролю, адже ураження земель залишається значним (≈25% території України; небезпечними є 9,85 млн га; станом на липень 2025 р. очищено 7,75 тис. га, ще 403 тис. га повернуто через спрощений допуск). У роботі використано системний і просторовий аналіз, нормативно-правовий аналіз, GIS-аналіз, економічні розрахунки, SWOT-аналіз, методи порівняння та узагальнення, екологічний аналіз.