| dc.description |
The dissertation is devoted to the scientific substantiation and implementation of a
technology for food colorants derived from berry secondary raw materials and to the study
of their application in food production.
An analysis of the food colorant market in Ukraine showed that it is predominantly
formed by imported products with a dominance of synthetic colorants, while domestic
production of natural alternatives remains at an early stage of development. Considering the
potential toxicological risks associated with synthetic colorants, the development of
technologies for obtaining natural colorants from secondary raw materials is a relevant task.
Berry pomace of elderberry, blackberry, and jostaberry (25–50% of the berry mass) was
selected as raw material due to its high anthocyanin content and potential as a source of
coloring compounds. The mass fraction of anthocyanins in the pomace was found to be
0.80±0.02% for elderberry, 0.70±0.02% for blackberry, and 0.29±0.02% for jostaberry,
which exceeds their content in the pulp and juice and confirms the feasibility of using
pomace as a source of coloring substances.
A comparative study of water–polyol (glycerol, sorbitol, xylitol), aqueous, and water
ethanol extractants was conducted. The influence of temperature, extraction time, acidity,
hydromodule, extractant concentration, and particle size on the yield and stability of
coloring substances was established. The rational extraction parameters were determined as
follows: temperature 60±1.5 °C, duration 180±5 min, citric acid concentration 0.5±0.05%,
hydromodule 1:2, and particle size 0.4–0.5 cm. The optimal extractant concentrations were
35% for water–glycerol systems and 10% for both water–sorbitol and water–xylitol systems.
For extracts subjected to further concentration, the glycerol content was reduced to 10%. The rational concentration parameters were: temperature 65±1.5 °C, duration 30±5 min, and
citric acid concentration 1.5±0.1% for elderberry, 1.0±0.1% for blackberry, and 0.5±0.1%
for jostaberry.
It was established that a 35% water–glycerol system provides a higher anthocyanin
yield from berry pomace than a water–ethanol system of the same concentration and is
comparable to a 50% water–ethanol system. For sorbitol and xylitol, maximum extraction
efficiency was achieved at a concentration of 10%, while further increases led to higher
viscosity, turbidity of the extracts, and reduced pigment content. For glycerol, 35% was
optimal for obtaining unconcentrated extracts; during subsequent vacuum concentration, the
glycerol content was reduced to 10% to ensure stable evaporation conditions. Under the
established parameters, the concentration of coloring substances after extraction was 16.53
22.62 g/dm³ for elderberry, 11.5–14.6 g/dm³ for blackberry, and 9.3–14.7 g/dm³ for
jostaberry; after concentration, the values increased to 98.5–122.5 g/dm³, 69.8–84.0 g/dm³,
and 55.8–74.0 g/dm³, respectively, depending on the type of water–polyol system.
Anthocyanin retention over 30 days increased from 45–50% in unconcentrated extracts to
76–79% in concentrated extracts, confirming enhanced pigment concentration and stability
after concentration.
FTIR analysis confirmed the influence of extractant type on intermolecular
interactions within the “extract–solvent” system. Water–glycerol extracts exhibited more
intense absorption bands in the ranges of 3500–3200 cm⁻¹, 1660–1610 cm⁻¹, and 1280–1100
cm⁻¹ compared to water–ethanol systems, indicating the formation of a stabilized matrix.
Sorbitol and xylitol systems showed lower band intensity, correlating with reduced pigment
yield and stability. Microstructural analysis revealed the formation of a dense amorphous
matrix with nanosized inclusions (50–300 nm) in water–glycerol extracts, whereas water
ethanol extracts were characterized by amorphous agglomerates, and water–sorbitol and
water–xylitol extracts exhibited hollow inclusions and lower structural stability. Based on
these results, a technological scheme and formulation for nine concentrated extracts from
elderberry, blackberry, and jostaberry pomace were developed, and their organoleptic, physicochemical, and microbiological characteristics, as well as nutritional and energy
values, were determined.
To enhance the thermal stability of concentrated extracts, a technology for nine natural
colorants was developed: BVEG, BVES, BVEK (from elderberry pomace); BVOG, BVOS,
BVOK (from blackberry pomace); BVJG, BVJS, BVJK (from jostaberry pomace). The
formulations include concentrated extracts, a sugar–pectin mixture, and citric acid, forming
a stabilized carbohydrate–pectin system. Kinetic analysis of thermal degradation at 100 °C
demonstrated that the degradation rate constant for concentrated extracts was 0.0106–0.0112
min⁻¹ (t₁/₂ = 62–65 min), whereas for the developed colorants it decreased to 0.0034 min⁻¹
(t₁/₂ = 197–204 min), indicating a threefold increase in thermal stability compared to the
control. All nine colorants exhibited similar physicochemical characteristics: total soluble
solids content 55.5 ± 0.5 %, pH 3.0–3.1, and density 1260–1315 kg/m³. The pigment
concentration was 99.4–124.0 g/dm³ for elderberry, 72.2–87.6 g/dm³ for blackberry, and
58.6–74.1 g/dm³ for jostaberry colorants. Anthocyanin retention over 30 days was 82.2–85.9
%. Shelf life was up to 12 months at 4 ± 2 °C and up to 6 months at 18 ± 2 °C; after opening,
up to 5 days.
FTIR spectroscopy provided a comparative analysis of the developed colorants and
concentrated juices (control). In the spectral range 1540–1760 cm⁻¹, differences did not
exceed 1–4 %, indicating preservation of the flavonoid–anthocyanin structure. In the range
1010–1100 cm⁻¹, the absorption intensity of the colorants exceeded that of the control by
29–50 %, confirming a higher concentration of pigment compounds. SEM–EDX analysis
revealed a similar elemental composition of the colorants: carbon 34.29–37.66 %, oxygen
59.67–63.11 %, potassium 1.41–2.64 %, calcium 0.08–0.62 %, sodium 0.07–0.19 %,
magnesium 0.11–0.26 %, phosphorus 0.05–0.18 %, sulfur 0.02–0.06 %, and silicon 0.02
0.10 %, with no evidence of extraneous inorganic impurities.
The results of phytotesting confirmed the fundamental difference in the biological
action of synthetic and natural dyes. It was established that the synthetic dye E 122 has a
pronounced inhibitory effect on the germination of wheat seeds, while the developed natural
anthocyanin dyes provide high seed germination and do not cause inhibition of growth processes, which confirms their safety and feasibility of use as an alternative to synthetic
analogues.
The developed colorants were tested in marshmallow, soft ice cream, and sponge cake
technologies. The rational dosages were established as follows: for marshmallow (CEPG) –
8.0–12.0 g/kg; for soft ice cream (CBPG) – 15–20 g/kg; for sponge cake (CJPG) – 30–50
g/kg, ensuring stable coloration and improved structural characteristics. Exceeding these
levels causes technological defects (surface stickiness of marshmallow from 16 g/kg,
excessive acidity of ice cream from 25 g/kg, and structural deformation of sponge cake from
60 g/kg). A reduction in the levels of total viable count (TVC), yeasts, and molds compared
to the control was observed, indicating the antimicrobial effect of the developed colorants.
The calculated production cost of the colorants is as follows (UAH/kg): CEPG –
102.91; CEPS – 97.62; CEPX – 95.69; CBPG – 105.81; CBPS – 99.53; CBPX – 97.60;
CJPG – 106.78; CJPS – 101.50; CJPX – 99.57. The payback period is 2.33 years under
seasonal operation (3 months per year) and 0.58 years (approximately 7 months) under year
round production. As a result of the study, Technical Specifications (TU U10.8-04718013
013:2025) and the Technological Instruction (TI 10.8-04718013-013:2025) were developed
and approved. The technology for marshmallow, soft ice cream, and sponge cake with the
use of the developed colorants was implemented under industrial conditions at the bakery
confectionery “Pan-Pekar” (act dated 25.02.2026), the bakery-café “François” (act dated
26.02.2026), and in the educational process of Sumy National Agrarian University (act dated
24.02.2026). |
uk_UA |
| dc.description.abstract |
Дисертаційну роботу присвячено науковому обґрунтуванню та удосконаленню технології харчових барвників з ягідної вторинної сировини та дослідженню їх використання у виробництві харчових продуктів.
Аналіз ринку харчових барвників в Україні показав, що його структура переважно формується за рахунок імпортної продукції при домінуванні синтетичних барвників, тоді як вітчизняне виробництво натуральних барвників перебуває на початковій стадії розвитку. З огляду на потенційні токсикологічні ризики синтетичних барвників та зростання попиту на продукцію здорового харчування, розроблення технологій отримання натуральних барвників з вторинної сировини є актуальним завданням. Сировиною для отримання натуральних барвників обрано вичавки бузини чорної, ожини та йошти (25–50 % від їх маси), які характеризуються високим вмістом антоціанів і можуть бути використані як джерело барвних речовин. Встановлено, що масова частка антоціанів у вичавках бузини становить 0,80±0,02 %, ожини – 0,70±0,02 %, йошти - 0,29±0,02 %, що перевищує їх вміст у м’якоті та соках відповідних ягід і підтверджує доцільність використання вичавок як джерела барвних речовин.
Проведено порівняльне дослідження водно-поліольних (гліцерин, сорбіт, ксиліт), водних і водно-етилових екстрагентів. Встановлено вплив температури, тривалості, кислотності, гідромодуля, концентрації екстрагенту та розмір часток сировини на вихід і стабільність барвних речовин. Раціональні параметри екстрагування: температура 60±1,5 °C, тривалість 180±5 хв, концентрація лимонної кислоти 0,5±0,05 %, гідромодуль 1:2 та розмір часток 0,4–0,5 см. Оптимальні концентрації екстрагентів: для водно-гліцеринових – 35 %, водно-сорбітових – 10 % та водно-ксилітових – 10 %. Для екстрактів, які підлягають подальшому концентруванню, концентрацію гліцерину знижують до 10 %. Раціональні параметри концентрування: температура 65±1,5 °C, тривалість 30±5 хв, концентрація лимонної кислоти (1,5±0,1 % - для бузини, 1,0±0,1 % - ожини, 0,5±0,1 % - йошти).
Встановлено, що 35 % водно-гліцеринова система забезпечує вищий вихід антоціанів з ягідних вичавок за водно-етилову аналогічної концентрації та співставний із 50 % водно-етиловою системою. Для сорбіту та ксиліту максимальна екстракційна ефективність досягається при концентрації 10 %, тоді як її підвищення спричиняє зростання в’язкості, каламутність екстрактів і зниження вмісту барвних речовин. Для гліцерину оптимальною є концентрація 35 % для одержання неконцентрованих екстрактів; при подальшому вакуумному концентруванні її знижують до 10 % для забезпечення стабільного режиму випаровування. За встановлених параметрів концентрація барвних речовин у екстрактах після екстрагування становила: бузина – 16,53–22,62 г/дм³, ожина – 11,5–14,6 г/дм³, йошта – 9,3–14,7 г/дм³; після концентрування відповідно 98,5–122,5 г/дм³; 69,8–84,0 г/дм³ та 55,8–74,0 г/дм³ залежно від типу водно-поліольної системи. Збереження антоціанів протягом 30 діб зростало з 45–50 % у неконцентрованих екстрактах до 76–79 % у концентрованих. Отримані результати підтверджують підвищення концентрації та стабільності барвних речовин після концентрування.
FTIR-дослідження підтвердили вплив типу екстрагенту на характер міжмолекулярних взаємодій у системі «екстракт–розчинник». Для водно-гліцеринових екстрактів встановлено більш інтенсивні смуги поглинання у діапазонах 3500–3200 см⁻¹, 1660–1610 см⁻¹ та 1280–1100 см⁻¹ порівняно з водно-етиловими, що свідчить про формування стабілізованої матриці. Для сорбітових і ксилітових систем інтенсивність смуг нижча, що корелює зі зменшенням виходу та стабільності барвних речовин. Мікроструктурний аналіз показав формування щільної аморфної матриці з нанорозмірними включеннями (50–300 нм) у водно-гліцеринових екстрактах, тоді як у водно-етилових переважають аморфні агломерати, а у водно-сорбітових та ксилітових екстрактах спостерігалися порожнисті включення та нижча структурна стабільність. На підставі отриманих даних розроблено технологічну схему та рецептурний склад дев’яти концентрованих екстрактів з вичавок бузини чорної, ожини та йошти, визначено їх органолептичні, фізико-хімічні та мікробіологічні показники, а також встановлено харчову та енергетичну цінність.
З метою підвищення термічної стабільності концентрованих екстрактів розроблено технологію дев’яти натуральних барвників: БВБГ, БВБС, БВБК (з вичавок бузини чорної); БВОГ, БВОС, БВОК (з вичавок ожини); БВЙГ, БВЙС, БВЙК (з вичавок йошти). До складу барвників введено концентровані екстракти, цукрово-пектинову суміш і лимонну кислоту, що забезпечує формування стабілізованої вуглеводно-пектинової системи. Дослідження кінетики термічної деградації при 100 °С показало, що константа швидкості розпаду для концентрованих екстрактів становить 0,0106–0,0112 хв⁻¹ (t₁/₂=62–65 хв), тоді як для барвників – 0,0034 хв⁻¹ (t₁/₂=197–204 хв), що свідчить про трикратне підвищення термостійкості барвників порівняно з контролем. Усі дев’ять барвників характеризувалися близькими фізико-хімічними показниками: масова частка сухих розчинних речовин – 55,5±0,5 %, рН 3,0–3,1, густина — 1260–1315 кг/м³. Концентрація барвних речовин становить: для бузини — 99,4–124,0 г/дм³, ожини — 72,2–87,6 г/дм³, йошти — 58,6–74,1 г/дм³. Стабільність антоціанів протягом 30 діб — 82,2–85,9 %. Термін зберігання: до 12 міс. при 4±2 °C та до 6 міс. при 18±2 °C; після відкриття тари — до 5 діб.
У дослідженнях методом FTIR -спектроскопії здійснено порівняльний аналіз розроблених барвників у порівнянні з концентрованими соками (контроль) показав, що у діапазоні 1540–1760 см⁻¹ відмінності не перевищують 1–4 %, що свідчить про збереження флавоноїдно-антоціанової структури. У діапазоні 1010–1100 см⁻¹ інтенсивність поглинання барвників перевищує контроль на 29–50 %, що свідчить про вищу концентрацію барвних речовин. За результатами аналізу SEM–EDX встановлено подібний елементний склад барвників: вуглець — 34,29–37,66 %, оксиген — 59,67–63,11 %, калій — 1,41–2,64 %, кальцій — 0,08–0,62 %, натрій — 0,07–0,19 %, магній — 0,11–0,26 %, фосфор — 0,05–0,18 %, сульфур — 0,02–0,06 %, кремній — 0,02–0,10 %, без виявлення сторонніх неорганічних домішок.
Апробацію розроблених барвників проведено у технологіях зефіру, м’якого морозива та бісквіту. Встановлено раціональні дозування: для зефіру барвник БВБГ) – 8,0–12,0 г/кг; морозива (барвник БВОГ) – 15–20 г/кг; бісквіту (барвник БВЙГ) – 30–50 г/кг, що забезпечують стабільне забарвлення та поліпшення структурних характеристик. Перевищення вказаних дозувань спричиняє технологічні дефекти (липкість зефіру від 16 г/кг, надмірну кислотність морозива від 25 г/кг, деформацію структури бісквіту від 60 г/кг). Виявлено зниження рівнів КМАФАнМ, дріжджів і плісеневих грибів порівняно з контролем, що свідчить про антимікробний ефект барвників.
Розрахункова собівартість барвників становить (грн/кг): БВБГ — 102,91; БВБС — 97,62; БВБК — 95,69; БВОГ — 105,81; БВОС — 99,53; БВОК — 97,60; БВЙГ — 106,78; БВЙС — 101,50; БВЙК — 99,57. Термін окупності виробництва – 2,33 роки при сезонній роботі (3 міс./рік) та 0,58 року (близько 7 місяців) при цілорічному функціонуванні. За результатами дослідження розроблено та затверджено Технічні умови (ТУ У10.8-04718013-013:2025) та Технологічну інструкцію (ТІ 10.8-04718013-013:2025) Здійснено апробацію технології зефіру, м’якого морозива та бісквіту з використанням барвників у виробничих умовах пекарні–кондитерській «Пан-Пекар» (акт від 28.11.2025 р.), пекарні–кав’ярні «Франс.уа» (акт від 25.11.2025 р., акт від 02.12.2025 р) та у навчальному процесі СНАУ (акт від 13.03.2026 р.). |
uk_UA |