Соціальна відповідальність фермерів : обліково-аналітичний аспект та роль у відновленні аграрного сектору України

Abstract

У статті досліджується сутність та значення соціальної відповідальності фермерських господарств у контексті забезпечення сталого розвитку аграрного сектору України в умовах війни та повоєнних трансформацій. Обґрунтовано, що в сучасних умовах соціальна відповідальність фермерів виходить за рамки традиційного розуміння корпоративної соціальної відповідальності та набуває стратегічного значення як інструмент забезпечення продовольчої безпеки, соціальної стабільності та відновлення сільських територій. Проаналізовано наукові підходи до визначення соціальної відповідальності сільськогосподарських підприємств, зокрема вітчизняних та зарубіжних дослідників, що дозволило узагальнити основні складові цієї концепції: економічну, соціальну та екологічну. Встановлено, що існуючі дослідження переважно зосереджені на великих сільськогосподарських підприємствах, тоді як роль малих та середніх фермерських господарств залишається недостатньо розкритою. Особлива увага приділяється трансформації соціальної відповідальності фермерів у воєнних умовах, коли вони виконують не лише економічні, а й важливі соціальні та гуманітарні функції, забезпечуючи зайнятість населення, підтримуючи внутрішньо переміщених осіб, беручи участь у волонтерських ініціативах та зберігаючи продовольчі ланцюги. Визначено, що у повоєнний період соціальна відповідальність стає ключовим фактором у відновленні сільських територій, розвитку інфраструктури, інтеграції ветеранів та відновленні людського капіталу. Досліджено проблеми обліку соціальної відповідальності фермерських господарств, зокрема, відсутність єдиних підходів до її відображення, недостатній розвиток нефінансової звітності та обмеженість аналітичних інструментів оцінки. Обґрунтовано необхідність інтеграції міжнародних стандартів, зокрема ESG-підходів, у практику управління фермерськими господарствами. Дослідження доводить, що впровадження соціально відповідальних практик сприяє підвищенню конкурентоспроможності фермерських господарств, зміцненню довіри з боку зацікавлених сторін та створенню передумов для довгострокового сталого розвитку аграрного сектору України.