Организационно-экономические основы использования логистического подхода в управлении национальной системой образования

Abstract

Современное состояние развития системы образования Украины рассматривается с позиций выполнения ее базовой функции – обеспечение социально-экономической системы трудовыми ресурсами в требуемом количестве, необходимого качества (профессионально-квалификационного уровня), образовательной культуры, с учетом региональных особенностей рынка труда, в соответствии с современными потребностями развития производства и с наименьшим уровнем общественных затрат. Сделан вывод о недостаточной эффективности функционирования образовательного сектора и системы профессиональной ориентации населения. В статье решение комплекса существующих в сфере образования проблем связывается с формированием организационно-управленческих механизмов интеграционного взаимодействия между структурными звеньями образовательной системы на основе использования методологии логистики. Исходя из равной важности информационных и человеческих потоков, циркулирующих в системе образования, обоснована необходимость выделения социально-трудового потока как основного объекта логистического управления в образовательной системе. Структурные элементы национальной системы образования, вовлеченные в процесс движения социально-трудового потока, рассматриваются как составляющие единой логистической цепи. Определены составляющие общих затрат, рассматриваемых в качестве критериальной основы принятия оптимальных управленческих решений в регулировании социально-трудового потока, а также необходимые инструменты, обеспечивающие интеграционное взаимодействие структурных звеньев образовательной системы. Сучасний стан розвитку системи освіти України розглядається з позицій виконання її базової функції – забезпечення соціально-економічної системи трудовими ресурсами в необхідній кількості та якості (професійно-кваліфікаційного рівня), освітньої культури, у потрібному місці, у потрібний час, з найменшим рівнем суспільних витрат. Зроблено висновок про недостатню ефективність функціонування освітнього сектору та системи професійної орієнтації населення. У статті вирішення комплексу існуючих в освітній сфері проблем пов’язується з формуванням організаційно-управлінських механізмів інтеграційної взаємодії між структурними ланками освітньої системи на основі використання методології логістики. Виходячи з рівної важливості інформаційних та людських потоків, що циркулюють в системі освіти, обґрунтовано необхідність виділення соціально-трудового потоку як основного об’єкта логістичного управління в освітній системі. Структурні елементи національної системи освіти, задіяні у процесі руху соціально-трудового потоку, розглядаються як складові єдиного логістичного ланцюга. Визначено складові загальних витрат, що розглядаються в якості критеріальної основи прийняття оптимальних управлінських рішень у регулюванні соціально-трудового потоку, а також необхідні інструменти, що забезпечують інтеграційну взаємодію структурних ланок освітньої системи.