Сутнісно-організаційні трансформації господарювання на селі як основа сталого сільського розвитку в Україні

Abstract

Сталий сільський розвиток вимагає формування відповідної організаційної основи - системи відповідального та ефективного господарювання. На основі аналізу структури сектору аграрного виробництва України, а також показників, що характеризують рівень добробуту домогосподарств у сільськіх та міськіх поселеннях, обґрунтована необхідність сутнісної трансформації системи господарювання на селі: від індивідуалістичної, що уособлена особистими селянськими господарствами (учасниками ринку агропродовольчої продукції, до суспільнозорієнтованої, суб’єкти якої поділяють спільну відповідальність за добробут і розвиток місцевої громади та території присутності. Основу таких трансформаційних зрушень становлять відповідні організаційні зміни - створення повноцінних підприємницьких та бізнес-структур на базі ринковозорієнтованих особистих селянських господарств із застосуванням системи стимулюючих розвиток підприємництва важелів державного регулювання (державні закупівлі, маркетингове сприяння), а також заходів, що попереджають та обмежують нелегальну діяльність на агропродовольчому ринку. Трансформація особистих господарств у підприємницькі господарські одиниці розглядається як внутрішньо-необхідна, іманентна основа сталого розвитку локальних сільських громад та сільських територій з точки зору формування фінансового, а також інституціонально-організаційного забезпечення (сприяння діловій активності та податковим надходженням; формування локальних спільнот, здатних до колективних дій та реалізації процесів самоврядування). Устойчивое сельское развитие требует формирования соответствующей организационной основы - системы ответственного и эффективного хозяйствования. На основе анализа структуры сектора аграрного производства Украины, а также показателей, характеризующих уровень благосостояния домохозяйств в сельских и городских поселениях, обоснована необходимость сущностной трансформации системы хозяйствования в сельской местности: от индивидуалистической, олицетворенной личными крестьянскими хозяйствами (участниками рынка агропродовольственной продукции), к общественно ориентированной, субъекты которой разделяют общую ответственность за благосостояние и развитие местного сообщества и территории присутствия. Основу таких трансформационных сдвигов составляют соответствующие организационные изменения - создание полноценных предпринимательских и бизнес-структур на базе рыночно-ориентированных личных крестьянских хозяйств с использованием системы стимулирующих развитие предпринимательства рычагов государственного регулирования (государственные закупки, маркетинговое содействие), а также мероприятий, предупреждающих и ограничивающих нелегальную деятельность на агропродовольственном рынке. Трансформация личных хозяйств в предпринимательские хозяйственные единицы рассматривается как внутренне необходимая, имманентная основа устойчивого развития локальных сельских общин и сельских территорий с точки зрения формирования финансового, а также институционально-организационного обеспечения (содействие деловой активности и налоговым поступлениям; формирование локальных сообществ, способных к коллективным действиям и реализации процессов самоуправления).