До проблеми екологічності землеробства

Abstract

Чим вищою є урожайність основної продукції культури, тим більшою є урожайність побічної, а отже тим для більшої кількості гумусу створюються умови, і якщо втрати гумусу не залежать від урожайності, то зростають умови для позитивного балансу гумусу. Стосовно балансу основних елементів живлення в ґрунті однозначно можна стверджувати, що при відсутності застосування мікробіологічних препаратів, винесені з врожаєм основної продукції основні елементи живлення повинні бути повернені в ґрунт. Така задача має тільки одне рішення, тобто умова балансу N, Р, К забезпечується тільки при конкретній нормі добрив, за якої формується відповідна урожайність. У випадку відчуження частини побічної продукції (солома і листово-стебельна маса) винос елементів зростає, що вимагає відповідного підвищення норми добрив. Тобто, проблема екологічності землеробства складається із двох функціонально різних частин - екологічність продукції та забезпеченість хоча б існуючого рівня природної родючості ґрунтів. Отже, вимоги забезпечення умов для обох частин екологічності як правило суперечливі, що в свою чергу вимагає їх узгодження, а отже повне задоволення тільки однієї із них не є можливим. Чем выше урожайность основной продукции культуры, тем больше урожайность побочной, то есть создаются условия для большего количества гумуса, и если потери гумуса не зависят от урожайности, то улучшаются условия для положительного баланса гумуса. Относительно баланса основных элементов питания в почве однозначно можно утверждать, что при отсутствии применения микробиологических препаратов, вынесенные с урожаем основной продукции основные элементы питания должны быть возвращены в почву. Такая задача имеет только одно решение, то есть условие баланса N, Р, К обеспечивается только при конкретной норме удобрений, при которой формируется соответствующая урожайность. В случае отчуждения части побочной продукции (солома и листово-стебельная масса) вынос элементов возрастает, что требует соответствующего повышения нормы удобрений. То есть, проблема экологичности земледелия состоит из двух функционально различных частей - экологичность продукции и обеспечение хотя бы существующего уровня естественного плодородия почв. Итак, требования соблюдения условий для обеих частей экологичности как правило противоречивы, что, в свою очередь, требует их согласования, а следовательно полное удовлетворение только одной из них не представляется возможным.