Короткий опис(реферат):
В статье приведены данные микроморфометричного анализа изменений легочной ткани в
условиях экспериментального сахарного диабета. Для экспериментального моделирования гипергликемии, использовали раствор дигидрата аллоксана, который вводили после 24-часового голодания. Гистологические срезы легких окрашивали гематоксилин-эозином и по Ван-Гизону. Исследование проводили с помощью сканирующей электронной микроскопии. Компенсаторно-приспособительные механизмы при экспериментальном аллоксановом диабете в легких проявлялись эмфизематозными изменениями, которые сочетались с рестрикцией.
У статті наведені дані мікроморфометричного аналізу змін легеневої тканини в умовах експериментального цукрового діабету. Для експериментального моделювання гіперглікемії, використовували розчин дигідрату аллоксана, який вводили після 24-годинного голодування. Гістологічні зрізи легенів фарбували гематоксилін-еозином і за Ван-Гизону. Дослідження проводили за допомогою скануючої електронної мікроскопії. компенсаторно-пристосувальні механізми при експериментальному аллоксановим діабеті в легеных виявлялися емфізематозні зміни, які поєднувалися з рестрикцією.
Суть розробки, основні результати:
The article presents the data of micromorphometric analysis of pulmonary tissue changes in conditions of experimental diabetes mellitus. The solution of alloxan dihydrate was used for experimental modeling of hyperglycemia which was administered after 24 hours of starvation. Histological sections of the lungs were stained with hematoxylin-eosin and Van Gieson, and scanning electron microscopy was performed. Compensatory adaptive mechanisms in experimental alloxan diabetes in the lungs were manifested by emphysematous changes, which were combined with a restriction.
