Судові прецеденти європейського суду з прав людини як джерело цивільного процесуального права України

Abstract

The article identifies the main directions and features of the emergence of case law in modern Ukraine. Problems of such formation are revealed. This situation is due to the fact that Ukraine recognizes on its territory only judicial precedents of the European Court of Human Rights and does not recognize and develop case law due to internal factors, which are satisfied only with the concept of "case law". Such an approach undoubtedly limits the administration of justice in Ukraine, reducing it only to establishing and assessing the facts, depriving the court of the possibility of a broad interpretation of the law. The article presents judicial statistics on civil cases in our country. The concept of judicial practice, its forms and influence on the Ukrainian justice is revealed. The difference between the concept of "case law" and case law is analyzed, although both forms are aimed at the stability of court decisions. The article analyzes a number of decisions of the European Court of Human Rights and the norms of the European Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms and the procedural and legal principles that underlie the work of the European Court of Human Rights. The rule of law and justice, legality, discretion and access to justice are the fundamental basis on which the European Court rules. At the same time, the article deals with the peculiarities of the application of legal norms by the European Court of Human Rights and the impact on these issues in essence of the procedural law code, which is the European Convention on Human Rights and its Protocols. It is from these positions that the author transforms the influence of external case law practice on civil proceedings in Ukraine. Determines the degree of influence of the European Convention on Human Rights on these processes. The article considers judicial precedent as a source of civil procedural law in Ukraine and the formation of the foundations of the rule of law due to the legal position of the European Court of Human Rights. У статті визначено основні напрями та особливості виникнення прецедентного права в сучасній Україні. Виявлено проблеми такого формування. Така ситуація пов’язана з тим, що Україна на своїй території визнає лише судові прецеденти Європейського суду з прав людини та не визнає та не розробляє прецедентне право завдяки внутрішнім чинникам, що задоволені лише поняттям «судова практика». Такий підхід, безперечно, обмежує здійснення правосуддя в Україні, зводячи його лише до встановлення та оцінки фактів, позбавляючи суд можливості широкого тлумачення закону. У статті подано судову статистику з цивільних справ у нашій державі. Розкрито поняття судової практики, її форми та вплив на українське правосуддя. Аналізується різниця між поняттям «судова практика» та прецедентним правом, хоча обидві форми спрямовані на стабільність судових рішень. У статті проаналізовано низку рішень Європейського суду з прав людини та норми Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та процедурно-правові принципи, які лежать в основі роботи Європейського суду з прав людини. Верховенство закону та справедливість, законність, розсуд та доступ до правосуддя – це фундаментальна основа, на якій виноситься рішення Європейського суду. Водночас у статті йдеться про особливості застосування норм права Європейським судом з прав людини та вплив на ці питання по суті процесуально-правового кодексу, що є Європейською конвенцією про права людини та її Протоколи. Саме з цих позицій автор трансформує вплив зовнішньої прецедентної практики на цивільне судочинство в Україні. Визначає ступінь впливу на ці процеси Європейської конвенції з прав людини. У статті розглядається судовий прецедент як джерело цивільного процесуального права в Україні та формування основ верховенства права завдяки правовій позиції Європейського суду з прав людини.