Особенности приобретения дворянства слободской украинской казацкой старшиной в конце XVIII века

Abstract

В статье проанализированы особенности приобретения прав российского дворянства слободской казацкой старшиной в первое десятилетие после издания «Жалованной грамоты дворянству» 1785 г. Рассмотрены наиболее распространенные среди слободской старшины алгоритмы доказательства дворянства. Указаны специфические черты нобилитационного процесса на территории бывших слободских казацких полков, отличавшие его от аналогичных процессов на землях бывшей Гетманщины. В основу работы легли рукописные источники, хранящиеся в фондах Центрального государственного исторического архива в г. Киеве, Государственного архива Харьковской области, Центральной научной библиотеки Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина. Особое внимание было уделено изучению родословной дворянской книги Харьковского наместничества. Анализ источников подтверждает, что для обладателей казацких рангов от сотника и выше получить права российского дворянства не составляло труда. Этим воспользовались многие представители бывшей казацкой старшины и их потомки. Авторы выделили специфическую черту нобилитации бывшей казацкой старшины Слободской Украины. Здесь представители казацкостаршинских родов, доказывая свои права на потомственное дворянство, редко апеллировали к польскому шляхетскому происхождению. Такой способ доказать свое благородное происхождение был более характерен для казацкой элиты бывшей Гетманщины. У статті проаналізовано особливості набуття прав російського дворянства слобідською козацькою старшиною в перше десятиліття після видання «Жалуваної грамоти дворянству» 1785 р. Розглянуто найбільш поширені серед слобідський старшини алгоритми доведення дворянства. Вказані специфічні риси нобілітаціонного процесу на території колишніх слобідських козацьких полків, що відрізняли його від аналогічних процесів на землях колишньої Гетьманщини. В основу роботи лягли рукописні джерела, що зберігаються в фондах Центрального державного історичного архіву в м. Києві, Державного архіву Харківської області, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Особливу увагу було приділено вивченню родовідної дворянської книги Харківського намісництва. Аналіз джерел доводить, що для власників козацьких рангів від сотника і вище здобуття прав російського дворянства не становило жодних труднощів. Цим скористалися багато представників колишньої козацької старшини і їх нащадків. Автори виділили специфічну рису нобілітації колишньої козацької старшини Слобідської України. Тут представники казацко-старшінскіх родів, доводячи свої права на спадкове дворянство, нечасто апелювали до польського шляхетського походження. Такий спосіб довести своє благородне походження був більш характерний для козацької еліти колишньої Гетьманщини.