Технологические закономерности и математические модели синтеза рациональной последовательности сборки изделий

Abstract

В данной статье на основе анализа иерархического строения изделия и технологии выполнения сборочных работ установлено, что деление изделий на сборочные единицы проводит к сокращению длительности цикла изготовления за счет параллельного выполнения сборочных операций. Установлено, что в условиях конкретного производства на этапе конструкторской подготовки целесообразно выявлять скрытые резервы по сокращению длительности сборочных процессов. В работе выведены зависимости, позволяющие оценить количество возможных вариантов сборки для технологических схем различных структурных видов: последовательного, минимально-параллельного и максимально-параллельного. Предложенные математические модели в виде матрицы базирования, доступа, размерных связей содержат информацию о конструкторских особенностях изделия и в неявном виде задают последовательность выполнения сборочных операций. Использование разработанного алгоритма решения задачи, с учетом матричного описания исходных данных, позволяет ограничить перебор возможных вариантов сборки изделия, повысить качество технологического проектирования за счет снижения вычислительных затрат и сокращения времени поиска последовательности сборки, минимальной по длительности производственного цикла. У даній статті на основі аналізу ієрархічної будови виробу і технології виконання складальних робіт встановлено, що поділ виробів на складальні одиниці призводить до скорочення тривалості циклу виготовлення за рахунок паралельного виконання складальних операцій. Встановлено, що в умовах конкретного виробництва на етапі конструкторської підготовки доцільно виявляти приховані резерви по скороченню тривалості складальних процесів. У роботі виведені залежності, що дозволяють оцінити кількість можливих варіантів складання для технологічних схем різних структурних видів: послідовного, мінімально-паралельного і максимально-паралельного. Запропоновані математичні моделі у вигляді матриці базування, доступу, розмірних зв'язків містять інформацію про конструкторські особливості виробу і в неявному вигляді задають послідовність виконання складальних операцій. Використання розробленого алгоритму розв'язання задачі, з урахуванням матричного опису вхідних даних, дозволяє обмежити перебір можливих варіантів складання виробу, підвищити якість технологічного проектування за рахунок зниження обчислювальних витрат і скорочення часу пошуку послідовності складання, мінімальної по тривалості виробничого циклу.