Історичні особливості формування міжнародних відносин у сфері правового регулювання боротьби із міжнародним тероризмом

Abstract

Стаття присвячена дослідженню історичних особливостей формування міжнародних відносин у сфері регулювання боротьби із міжнародним тероризмом. Авторами визначено комплекс завдань, серед яких: надано визначення міжнародному тероризму; доведено загально цивілізаційну потребу у регулюванні спільних дій щодо боротьби з ним; сформульовано хронологію формування бази міжнародно-правових норм, які регулюють міжнародні відносини у сфері боротьбі із міжнародним тероризмом. Характеристиками міжнародного тероризму визначено застосування насильства, високий рівень організації та координації діяльності всіх причетних осіб, системність вчинених дій, особлива мета, яка потребує уваги всієї світової спільноти, наслідки, вихід за кордони окремої держави. В роботі доведено, що міжнародна спільнота визнає терористичну діяльність як глобальну загрозу, а це означає, що і міри боротьби повинні мати глобальний характер. Основним джерелом міжнародно-правових норм у сфері боротьби із тероризмом стали дво- та багатосторонні міжнародні угоди. Відлік формування джерел, що містять норми регулювання боротьби із міжнародним тероризмом почався із Конвенції про запобігання та покарання тероризму 1937 р. Пізніше розвиток авіасполучення спричинив необхідність формулювання нових норм. Документи, що регулюють міжнародні відносини у сфері боротьби із тероризмом сформулювали не лише коло дій, які підпадають під визначення терористичної діяльності, але і встановили положення щодо юрисдикції у справах про такі дії. Відповідно, вони врегулювали важливі питання щодо того, як повинні взаємодіяти країни у разі скоєння міжнародного терористичного акту. Окрім актів універсального характеру необхідно відзначити, що на регіональному рівні була підготована низка документів, що регулюють міжнародну співпрацю у цій сфері. Авторами визначено, що міжнародні договори є лише базою, певною правовою основою для реалізації юрисдикції у справах злочинів міжнародного тероризму, а покарання винних буде лежати у площині норм національних законодавств. Потреби збереження миру та стабільності світової спільноти, захисту економічних інтересів держави, забезпечення національної безпеки та оборони визначають необхідність міжнародного співтовариства об’єднувати зусилля у боротьбі із міжнародним тероризмом. Відповідно до наявних на сьогодні джерел права у цій сфері можна зробити висновок, що реалізувати це можливо за рахунок формування єдиних норм права, що застосовуються у боротьбі з тероризмом і формують її модель; посилення профілактики тероризму як універсальної практики у всіх країнах; боротьби із екстремізмом та всіма його проявами. Статья посвящена исследованию исторических особенностей формирования международных отношений в сфере регулирования борьбы с международным терроризмом. Авторами определен комплекс задач, среди которых: дано определение международному терроризму; доказано общую цивилизационную потребность в регулировании совместных действий по борьбе с ним, сформулировано хронологию формирования базы международно-правовых норм, регулирующих международные отношения в сфере борьбы с международным терроризмом. Характеристиками международного терроризма определено применение насилия, высокий уровень организации и координации деятельности всех причастных лиц, системность совершенных действий, особая цель, которая требует внимания всего мирового сообщества, последствия, выход за границы отдельного государства. В работе доказано, что международное сообщество признает террористическую деятельность как глобальную угрозу, а это значит, что и меры борьбы должны иметь глобальный характер. Основным источником международно-правовых норм в сфере борьбы с терроризмом стали дву- и многосторонние международные соглашения. Отсчет формирования источников, содержащих нормы регулирования борьбы с международным терроризмом, начался из Конвенции о предотвращении и наказании терроризма 1937 г. Позже развитие авиасообщения вызвало необходимость формулирования новых норм. Документы, регулирующие международные отношения в сфере борьбы с терроризмом сформулировали не только круг действий, подпадающих под определение террористической деятельности, но и установили положение относительно юрисдикции по делам о таких действиях. Соответственно, они урегулировали важные вопросы относительно того, как должны взаимодействовать страны в случае совершения международного террористического акта. Кроме актов универсального характера необходимо отметить, что на региональном уровне был подготовлен ряд документов, регулирующих международное сотрудничество в этой сфере. Авторами установлено, что международные договора являются лишь базой, определенной правовой основой для реализации юрисдикции по делам преступлений международного терроризма, а наказание виновных будет лежать в плоскости норм национальных законодательств. Потребности сохранения мира и стабильности мирового сообщества, защиты экономических интересов государства, обеспечения национальной безопасности и обороны определяют необходимость международного сообщества объединять усилия в борьбе с международным терроризмом. Согласно имеющимся на сегодняшний день источникам права в этой сфере можно сделать вывод, что реализовать это возможно за счет формирования единых норм права, применяемых в борьбе с терроризмом и формирующих ее модель; усилениея профилактики терроризма как универсальной практики во всех странах; борьбы с экстремизмом и всеми его проявлениями.