Does external assurance on CSR reporting contribute to its higher quality? Empirical evidence from China

Abstract

This paper examines the difference that the assurance brings to the quality of CSR reports in the Chinese institutional setting, in particular, the difference in quality (proxy – RKS ranking) of assured and unassured CSR reports, as well as whether the high ownership concentration and corresponding to it “entrenchment effect” obstruct the positive impact the assurance exerts on the quality of CSR reports. The paper examines CSR reports on 2,292 firm-year observations of large Chinese companies over three years (2015–2018). The hypothesis development process predicates on the signaling and stakeholder theories, whilst this study applies regression analysis to test the hypotheses. Consistent with the predictions of signaling and stakeholder theories, the paper finds that assurance contributes to the higher quality of CSR reports. Moreover, the study finds that assured CSR reports have higher sub-scores in all four aspects of RKS ranking. However, as ownership concentration exceeds 50 per cent and reaches the majority, it thwarts the advancement in the quality of CSR reports through its assurance. The paper provides an initial empirical account of the role of assurance in the emerging CSR reporting practice in China. The paper contributes to the modest body of empirical research on the function of external assurance in the CSR area by explicating the role played both by the accounting (external assurance) and corporate governance (ownership concentration) infrastructure to ensure high quality of CSR reporting. The paper briefs local, international regulatory authorities and the business community about the importance of external assurance for the CSR reporting quality. У статті досліджується різниця, яку додає аудит до якості звітів у галузі корпоративної соціальної відповідальності (КСВ) в інституційному середовищі Китаю, зокрема різниця в якості (проксі-показник – рейтинг RKS) аудійованих і ні звітів про КСВ, а також те, чи перешкоджає висока концентрація власності та її відповідний «ефект закріплення» позитивному впливу зовнішнього аудиту на якість звітів з КСВ. У статті аналізуються звіти з КСВ на основі щорічних досліджень 2 292 великих китайських компаній за три роки (2015–2018). Процес розробки гіпотез базується на теорії ринкових сигналів і теорії зацікавлених сторін. Для перевірки гіпотез застосовано регресійний аналіз. Відповідно до прогнозів теорій сигналів і зацікавлених сторін, у статті зроблено висновок, що зовнішній аудит сприяє вищій якості звітів у галузі КСВ. Показано також, що звіти з КСВ мають вищі проміжні бали за всіма чотирма аспектами рейтингу RKS. Однак, коли концентрація власності перевищує 50% і досягає більшості, це перешкоджає покращенню якості звітності в галузі КСВ через її зовнішній аудит. У роботі наведено початковий емпіричний звіт про роль зовнішнього аудиту в новітній практиці звітності про КСВ в Китаї. Стаття доповнює скромний обсяг емпіричних досліджень функції зовнішнього аудиту в галузі КСВ, пояснюючи роль, яку відіграє інфраструктура бухгалтерського обліку (зовнішній аудиту) та корпоративного управління (концентрація власності) у забезпеченні високої якості звітності в галузі корпоративної соціальної відповідальності. У статті повідомляється про важливість зовнішнього аудиту для якості звітності про КСВ для місцевих, міжнародних регуляторних органів і бізнес-спільноти.