Визнання держав у сучасній системі міжнародного публічного права

Abstract

Стаття присвячена аналізу теоретико-правових основ визнання держав у сучасній системі міжнародного публічного права. В роботі авторами здійснено спробу визначити необхідність і значення визнання у системі міжнародно-правових відносин, узагальнено відомості про понятійний апарат та проаналізовано основні теорії визнання держав. Авторами визначається, що міжнародне визнання відіграє життєво важливу роль у політичному, безпековому, правовому, економічному та соціально-культурному розвитку держав. Воно забезпечує захист держави у рамках відносин, що регулюються міжнародним публічним правом, в тому числі через інститути наднаціонального рівня. Міжнародне визнання держави не може гарантувати успішну державність, проте його відсутність, безумовно, створює додаткові фактори ризику при функціонуванні у міжнародному середовищі. Серед висновків проведеного дослідження можна зазначити, що основними факторами, що не дозволили врегулювати процес визнання держав та вимоги до нього на наднаціональному рівні є складність і різноманітність відносин, що виникають у процесі визнання, незрозумілість процесу розподілу тягаря відповідальності між учасниками цього процесу, політичний характер даного явища. Проте, у будь якому випадку, визнання держави повинно відбуватися без порушення норм міжнародного публічного права. Не будучи знаковим і “життєзабезпечуючим” для суб’єкта міжнародних відносин, воно все ж підсилює його конкурентні переваги на світовій арені. Факультативний характер самого акту визнання відповідно до декларативної теорії виключає суб’єктивні фактори та робить визнання незалежним від персонального ставлення вже існуючих учасників міжнародних відносин. Конститутивна теорія і постулат потреби акту визнання сьогодні не має підґрунтя у джерелах міжнародного публічного права, а отже не може пояснити процеси міжнародно-правового визнання. На нашу думку, потрібно завжди враховувати причинно-наслідковий зв’язок між визнанням держави та тим, яким шляхом вона виникла. Проте, яким би чином не відбувся процес визнання та якими ознаками він би не характеризувався, головне, які наслідки він матиме для сторін визнання та міжнародно-правового порядку в цілому. Визнання впливає на членство у міжнародних організаціях, формування системи дипломатичних та консульських відносин, спроможність проявляти свою міжнародно-правову дієздатність та деліктоспроможність, а також формувати інститут правонаступництва. Статья посвящена анализу теоретико-правовых основ признания государств в современной системе международного публичного права. В работе авторами предпринята попытка определить необходимость и значение признания в системе международно-правовых отношений, обобщены сведения о понятийном аппарате и проанализированы основные теории признания государств. Авторами определяется, что международное признание играет жизненно важную роль в политическом, безопасностном, правовом, экономическом и социально-культурном развитии государств. Оно обеспечивает защиту государства в рамках отношений, регулируемых международным публичным правом, в том числе через институты наднационального уровня. Международное признание государства не может гарантировать успешную государственность, однако его отсутствие безусловно создает дополнительные факторы риска при функционировании в международной среде. Среди выводов проведенного исследования можно отметить, что основными факторами, не позволившими урегулировать процесс признания государств и требования к нему на наднациональном уровне, являются сложность и разнообразие отношений, возникающих в процессе признания, непонятность процесса распределения бремени ответственности между участниками этого процесса, политический характер данного явления. Однако, в любом случае, признание государства должно происходить без нарушения норм международного публичного права. Не являясь знаковым и “жизнеобеспечивающим” для субъекта международных отношений, оно все же усиливает его конкурентные преимущества на мировой арене. Факультативный характер самого акта признания согласно декларативной теории исключает субъективные факторы и делает признание независимым от личного отношения уже существующих участников международных отношений. Конститутивная теория и постулат потребности акта признания сегодня не имеют основания в источниках международного публичного права, а следовательно, не могут объяснить процессы международно-правового признания. По нашему мнению, нужно всегда учитывать причинно-следственную связь между признанием государства и тем, каким путем оно возникло. Однако, каким бы образом ни состоялся процесс признания и какими признаками он не характеризовался, главное, какие последствия он будет иметь для сторон признания и международно-правового порядка в целом. Признание влияет на членство в международных организациях, формирование системы дипломатических и консульских отношений, способность проявлять свою международно-правовую дееспособность и деликтоспособность, а также формировать институт правопреемства.