Професійне вигорання персоналу як точка зростання : міжнародний соціально-економічний підхід до формування стійкості в контексті сталого розвитку та турбулентного бізнес-середовища

Abstract

У статті проаналізовано професійне вигорання персоналу як ключовий індикатор, що сигналізує про необхідність трансформації підходів до управління людськими ресурсами (HRM) в умовах глобальних викликів, економічної нестабільності та цифрової трансформації. Використовуючи методологію напівструктурованих інтерв’ю з 1758 учасниками міжнародних професійних заходів, зокрема WVA Конгресів (Тайвань, 2023; Південна Африка, 2024), Конвенції на Філіппінах (2024) та FVE/UEVP Конгресів (Лондон, 2022; Мальта, 2022; Брюссель, 2023), було зібрано якісні дані про методологічні підходи до ідентифікації та подолання вигорання в різних країнах і секторах економіки, з акцентом на ветеринарну практику. Респондентами виступили лікарі ветеринарної медицини, HR-фахівці та менеджери клінік, відібрані за критерієм досвіду в управлінні персоналом або

реалізації програм ментального здоров’я. Інтерв’ю проводилися офлайн та онлайн, тривали 20-30 хвилин і включали 5-7 відкритих питань, що стосувалися методів ідентифікації вигорання, практичних заходів його подолання та специфіки ветеринарної практики. Дані оброблялися за допомогою тематичного аналізу, який складався з трьох етапів: первинне кодування відповідей за ключовими темами (методи ідентифікації, практичні заходи, ветеринарні практики), групування кодів у ширші категорії (корпоративні програми, технологічні рішення) та узагальнення патернів для формування висновків. Аналіз дослідження проводився вручну з частковим використанням програмного забезпечення NViVO для структурування даних. Авторами було запропоновано нове визначення вигорання, яке акцентує увагу на ролі цифрової трансформації, рівня довіри до персоналу та адаптивності управлінських стратегій у запобіганні синдрому професійного вигоряння. Також розроблено модель фаз вигорання (надмірна залученість, хронічна втома, цинізм, втрата сенсу), адаптовану до сучасних викликів, таких як стрес через війну в Україні, турбулентне середовище та рутинне навантаження, яке може бути зменшено за допомогою штучного інтелекту. Новизна дослідження полягає в переосмисленні класичної моделі вигорання та інтеграції психологічної підтримки з технологічними рішеннями, що сприяє підвищенню стійкості організацій. Результати дослідження засвідчують, що впровадження програм підтримки ментального здоров’я, таких як регулярні психологічні перевірки, консультаційні послуги та воркшопи з управління стресом, знижує рівень вигорання на 15–20% у 60% досліджених організацій. Використання штучного інтелекту для автоматизації рутинних завдань, як у клініці «Ветдопомога» (Україна), де штучний інтелект – асистент – скоротив адміністративні завдання на 20%, сприяє підвищенню ефективності праці та зниженню емоційного виснаження. Інші приклади включають психологічну підтримку в Tesco (Велика Британія) та програми емоційного

інтелекту в Banfield Pet Hospital (США). Запропоновані рекомендації передбачають створення культури довіри, впровадження штучного інтелекту для автоматизації та регулярну оцінку ефективності програм. В Україні доцільні низькобюджетні рішення, зокрема онлайн-тренінги з управління стресом. Перспективи подальших досліджень включають розробку кількісних методик для моніторингу впливу цифрових інструментів на вигорання та вивчення його галузевої специфіки.