Кримінальні правопорушення у сфері земельних відносин у контексті земельної реформи в Україні

Abstract

Дисертація є комплексним науковим дослідженням, присвяченим вивченню кримінально-правової охорони сфери земельних відносин, особливостям правового регулювання та їх функціонування в контексті реалізації земельної реформи в Україні, визначенню напрямків удосконалення чинного кримінального законодавства для забезпечення ефективного управління земельними ресурсами й стабільного функціонування ринку землі. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням проблеми кримінально-правової охорони сфери земельних відносин в Україні, в якому з урахуванням теоретичного аналізу й напрацювань вітчизняних і зарубіжних учених охарактеризовано сутність та особливості інституту кримінально-правової охорони сфери земельних відносин у процесі реалізації земельної реформи, стану забезпечення кримінально-правової охорони земельної сфери в контексті її поточних результатів і перспектив розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення. Акцентовано на істотних трансформаціях суспільних відносин, появі нових видів об’єктів кримінально-правової охорони, очевидній пріоритезації сфери земельних відносин та необхідності її посиленого захисту від наявних загроз внутрішнього й зовнішнього характеру, обумовлених міжнародним збройним конфліктом на території України. На підставі проведеного дослідження національного й зарубіжного досвіду правового захисту сфери земельних відносин та їх місця в системі правових цінностей сформовано позицію про те, що суспільні відносини у сфері земельних відносин є важливим об’єктом кримінально-правової охорони. Це певною мірою суперечить наявній системі захисту земельних ресурсів, оскільки в чинному Кримінальному кодексі України (КК України) не приділено достатньо уваги її кримінально-правовій охороні. Кримінально-правові норми, спрямовані на убезпечення сфери земельних відносин, не систематизовані в самостійному розділі Особливої частини КК України, що створює систему її захисту лише формально. Відповідні склади кримінальних правопорушень розміщені в різних розділах Особливої частини КК України, що на практиці істотно ускладнює можливість визначення об’єкта кримінально-правової охорони. Зокрема, склади кримінальних правопорушень, які прямо або опосередковано пов’язані зі зловживаннями у сфері земельних відносин, розміщені в таких розділах Особливої частини КК України: розділі VI «Кримінальні правопорушення проти власності», розділі VІІІ «Кримінальні правопорушення проти довкілля», а також у розділі XVII «Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг», розділі XV «Кримінальні правопорушення проти авторитету органів державної влади, місцевого самоврядування» та навіть у розділі XVІІІ КК України «Кримінальні правопорушення проти правосуддя», зокрема, мова йде про ст. 382 КК України «Невиконання судового рішення» щодо земельних спорів. Крім того, законодавець не врахував тенденції впровадження в земельне управління цифрових інструментів, що прямо стосується вчинення протиправних діянь у процесі внесення даних до земельного кадастру. Поряд із цим бракує визначеності щодо кола суб’єктів кримінальних правопорушень у сфері земельних відносин. Зокрема, мова йде й про юридичних осіб, які вчиняють зловживання в земельній сфері та до яких можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру. Досліджено досвід зарубіжних держав щодо стану кримінально-правової охорони сфери земельних відносин та з’ясовано їх певні особливості. Зокрема, у Французькій Республіці відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин регулюється нормами Екологічного кодексу («Code de l’environnement», 2000), а окремі норми є подібними до встановлених у кримінальному законодавстві України (зокрема, це стосується ст. 239 КК України «Забруднення або псування земель»). Водночас французький законодавець деталізує зміст протиправних діянь для забезпечення їх диференціації від інших правових норм, зокрема, це стосується й забруднення земель. Крім того, в КК Франції (Code penal) містяться норми про корупційні зловживання у сфері земельних відносин, а саме відповідальність за такі діяння встановлена у ст. 313-6-1, а також ст. 322-4-1 КК Франції. У КК Німеччини (Strafgesetzbuch (StGB)) міститься розділ 25, присвячений кримінальним правопорушенням проти довкілля, серед яких є діяння, що передбачають відповідальність за забруднення ґрунтів (§ 324а), а також внесення чи допущення проникнення шкідливих речовин до ґрунту (§ 324-а). У кримінальному законодавстві Італійської Республіки (Codice Penale Italiano) діяння, що встановлюють відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин, належать до системи кримінальних правопорушень (кп) проти власності (глава І розділу ХІІІ КК Італії: ст. 633, ст. 634, ст. 635). У ст. 633 італійський законодавець диференціює діяння за ознаками його суб’єктивної сторони, а саме мети діяння – привласнення земельної ділянки, або мети одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, що акцентує на корупційних діяннях у сфері земельних відносин. Кримінальне законодавство Іспанії містить норми (ст. 246 КК Іспанії (Codigo Penal de Espana)) за зміну межових знаків, якими засвідчується право на нерухоме майно, порівняно з подібними діяннями в КК України розмір шкоди для притягнення до кримінальної відповідальності є значно меншим. Специфіку сфери земельних відносин як об’єкта кримінально-правової охорони розглянуто в контексті реалізації земельної реформи в Україні, проте з іншого боку й з урахуванням дії правового режиму воєнного стану в державі. У цих умовах виникають нові види зловживань, спрямованих на об’єкти земельних правовідносин. До них, наприклад, потрібно віднести істотні ризики одержання неправомірної вигоди. Забезпечення прозорості земельних відносин, лібералізації ринку землі сільськогосподарського призначення, як і потреби залучення інвестицій, можна досягти завдяки дієвій системі кримінально- правової охорони. До того ж виклики воєнного часу й міжнародного збройного конфлікту зумовлюють виникнення ризиків та специфічних видів внутрішніх і зовнішніх загроз, зокрема, й для земельної сфери України. Серед внутрішніх загроз потрібно акцентувати на самовільному захопленні земель у зв’язку з внутрішньою міграцією населення, на знищенні земельних ресурсів, втраті родючості земель та їх забрудненні, зловживаннях у сфері управління земельними ресурсами, зокрема, перевищенні влади посадовими особами, незаконних відчуженнях земельних ділянок. До зовнішніх загроз необхідно віднести незаконний перерозподіл земель на тимчасово окупованих територіях або використання сільськогосподарських земель для розміщення незаконних збройних формувань. Проведений аналіз національного законодавства дозволив установити тенденції до поступових, проте логічних трансформацій у системі правової охорони сфери земельних відносин. Зокрема, 01.07.2021 р. відбулося набрання чинності Законом України від 31.03.2020 р. № 552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», яким було скасовано мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення. Відповідний Закон став, безсумнівно, ключовим у системі законодавства України, що регламентує реалізацію земельної реформи. Після набрання ним чинності в липні 2021 року на практичну реалізацію його положень покладалося багато сподівань, зокрема, щодо досягнення основних цілей земельної реформи. Проте повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року внесло істотні корективи в життя українського суспільства. Виникла невідкладна необхідність ухвалити законодавство, спрямоване на захист земельної сфери від виниклих загроз, а також на забезпечення її безперервного функціонування в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні. В цьому контексті важливим стало ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану» від 12.05.2022 р. № 2247-IX, згідно з яким було внесено зміни до низки нормативно-правових актів щодо забезпечення охорони сфери земельних відносин. Зокрема, до Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про охорону земель», Закону України «Про оцінку земель» та навіть Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Поряд із цим важливим є ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24.03.2022 р. № 2145-IX, що мало наслідком оптимізацію розділу X Земельного кодексу України пунктами 27 та 28, відповідно до яких договори оренди й суборенди, термін яких закінчився в період воєнного стану, поновлюються автоматично на один рік без потреби внесення відповідних змін до Державного реєстру речових доказів. Крім того, процес передавання земельних ділянок сільськогосподарського призначення проводиться лише в електронній формі. Водночас стан правової охорони сфери земельних відносин в Україні залишається незадовільним, про що свідчать вибіркові статистичні показники відповідних зареєстрованих кримінальних правопорушень. З першого січня 2024 року офіційно розпочався другий етап земельної реформи, націлений на надання можливостей придбання земель сільськогосподарського призначення юридичними особами в Україні. В цьому контексті постає питання доцільності притягнення до відповідальності юридичних осіб за незаконні маніпуляції із земельними ресурсами. Визначено, що до факторів соціальної обумовленості криміналізації діянь у сфері земельних відносин належить сукупність ознак: економічних, соціальних, правових, екологічних та політичних, які зумовлюють потребу її посиленої охорони. З огляду на це акцентовано, що саме кримінально-правова охорона сфери земельних відносин дозволить реалізувати превентивну функцію держави для її убезпечення від викликів воєнного часу. Поряд із цим актуальними залишаються питання євроінтеграції для України та реалізації дій, спрямованих на досягнення в цьому контексті Цілей сталого розвитку. Трансформація суспільних відносин, ймовірно, потребує перегляду глобальних цілей сталого розвитку. Зокрема, до пріоритетних Цілей наразі повинні належати, зокрема, забезпечення миру та справедливості (Ціль 16). Установлено, що соціальна обумовленість криміналізації діянь у сфері земельних відносин базується на потребі посиленого захисту прав громадян, попередженні екологічних загроз, забезпеченні продовольчої безпеки та підтримання правопорядку в умовах подальшої реалізації земельної реформи й викликів воєнного стану. Відповідні чинники соціальної обумовленості формують тенденції становлення й розвитку інституту кримінально-правової охорони сфери земельних відносин. Проаналізовано дані вибіркових статистичних показників звітів правоохоронних органів за період із 2020 до 2024 року включно щодо вчинення кримінальних правопорушень у сфері земельних відносин в Україні з метою виявлення активізації їх учинення й тенденцій у їх динаміці на різних етапах упровадження земельної реформи. В дисертаційному досліджені встановлено, що наразі склади кримінальних правопорушень у сфері земельних відносин розміщені в різних розділах КК України, оскільки вони належать до різних аспектів використання, охорони чи управління землею, це дозволяє формально класифікувати ці діяння за різними ознаками, проте ускладнює можливість створення повноцінної системи кримінально-правової охорони сфери земельних відносин. Загалом навіть окремі положення цих кримінально-правових норм потребують переосмислення, а інші діяння у сфері земельних відносин – своєчасної криміналізації. Встановлено, що в контексті ст. 1971 КК України існує необхідність уточнення її диспозиції, оскільки самовільне заняття земельної ділянки з метою її привласнення чи одержання неправомірної вигоди для себе або інших осіб повинне передбачати більш суворе покарання. Тому доцільним є доповнити ч. 2 ст. 1971 КК України відповідною кваліфікуючою ознакою. Запропоновано також у ст. 239 КК України «Забруднення або псування земель» диференціювати відповідальність установленням кваліфікуючої ознаки: вчинення відповідних діянь службовою особою, оскільки ці категорії осіб уповноважені ухвалювати рішення, здатні впливати на стан земельних ресурсів. Акцентовано на тому, що відкриття ринку землі сільськогосподарського призначення для юридичних осіб із 1 січня 2024 року потребує вдосконалення положень кримінального законодавства. Зокрема, запропоновано в ст. 963 КК України передбачити серед підстав застосування заходів кримінально-правового характеру вчинення юридичними особами кп за ст. 1971, 239, 2391, 2392 і 254 КК України. Крім зазначеного, висловлено пропозицію, що з метою забезпечення національної безпеки в період дії правового режиму воєнного стану доцільною є криміналізація використання земель для розміщення незаконних збройних формувань або з іншими цілями, що загрожують безпеці держави. Констатовано, що в проєкті нового КК України в Книзі 6 виділено «Кримінальні правопорушення проти економіки», яка поряд з іншими розділами, містить розділ 6.5 «Кримінальні правопорушення проти порядку використання природних ресурсів». Проте суспільні відносини у сфері земельних відносин не виділені як самостійний об’єкт кримінально-правової охорони. Тому пропонуємо виділити самостійну групу суспільно небезпечних діянь «Кримінальні правопорушення у сфері земельних відносин» для утворення повноцінної системи кримінально-правової охорони земельної сфери. Ці та інші пропозиції дисертаційного дослідження можуть бути відображені в проєкті нового КК України, що перебуває на етапі доопрацювання відповідною робочою групою з питань розвитку кримінального права для цілей реформування та вдосконалення кримінального законодавства України. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що пропозиції та висновки, сформульовані в дисертації, можуть бути використані для проведення подальших наукових досліджень охорони сфери земельних відносин; у правотворчості – для вдосконалення системи відповідних кримінально-правових норм у контексті розроблення проєкту нового КК України, а також для розроблення проєктів законів; у правозастосуванні – у діяльності адвокатів та правозахисників; в освітньому процесі – під час викладання дисциплін кримінально-правового циклу, підготовки підручників, навчальних посібників, коментарів кримінального законодавства України. Положення дисертації можуть застосовуватися під час викладання курсів «Кримінальне право України», «Земельне право України», «Екологічне право України», «Порівняльне кримінальне право та процес».