Підготовче провадження в цивільному судочинстві України

Abstract

Дисертація є першим в українській науці дослідженням проблем теорії та практики підготовчого провадження в цивільному судочинстві в умовах значного оновлення цивільного процесуального законодавства України та формування новітніх концептів правозастосування. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена підвищеною увагою до проблем судової влади, що супроводжує всі успішні країни на шляху їх процвітання і становлення як демократичних і правових держав. Проведені в Україні реформи судової системи покликані забезпечити доступність і справедливість цивільного судочинства для всіх верств населення, затвердити в суспільстві вічні європейські цінності поваги до особистості, свободи, верховенства права і правосуддя. Інтерес до початкових стадій цивільного судочинства – відмінна риса розвитку сучасного цивільного процесуального законодавства. Важко переоцінити важливість належної і якісно проведеної підготовки цивільної справи до судового розгляду, і, передусім, в контексті пошуку ефективної моделі судової справедливої діяльності та правозастосування. Нині неможливо правильно і в передбачений законом строк розглянути і вирішити цивільно-правовий спір без концентрації необхідного доказового матеріалу у справі, визначення точного складу учасників судового процесу, вирішення низки інших питань, що мають підготовчий характер. Не можна не враховувати і потенційну можливість врегулювання спору і примирення сторін, ефективність здійснення якого в підготовчому провадженні найбільш висока. Ці обставини роблять актуальним для дослідника вивчення правової природи підготовчого провадження і послідовності здійснення цивільних процесуальних дій і, як наслідок, постановку і вирішення нових теоретичних і практичних проблем підготовки справи до судового розгляду. Відзначаючи плідний характер проведених досліджень, все-таки правомірно ставити питання і про продовження вивчення підготовчого провадження, проте вже в руслі європейських тенденцій із фундаменталізації ранніх стадій судового процесу, гармонійному поєднанні охоронної та примирної функції цивільного провадження, проблем судового правозастосування, зумовленого новою редакцією ЦПК України. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці нових теоретичних положень як концептуальної основи функціонування підготовчого провадження, зумовленої особливостями національного розвитку цивільного судочинства, цілями і завданнями цього етапу судової діяльності, системою можливих процесуальних дій, а також необхідністю вирішення основних проблем правозастосування. Визначено, що етапи формування процедур підготовки цивільної справи до судового розгляду на ниві вітчизняного правознавства необхідно розглядати в контексті становлення і періодизації європейської правової традиції цивільного процесу і характерними для неї уявленнями про належну підготовчу судову діяльність, які знайшли своє відображення в Статутах Великого князівства Литовського, Австрійському Статуті цивільного судочинства. Встановлено, що нормативне регулювання стадій цивільного процесу та практика здійснення цивільних процесуальних дій протягом радянського періоду розвитку Української держави свідчить про цілеспрямоване зменшення значення підготовки справи до судового розгляду, зумовленому надлишковою процесуальною активністю суду, помилковим пошуком об’єктивної істини у справі, а також обмеженні диспозитивних правомочностей сторін. Обґрунтовано, що перша систематизація наукових знань про підготовчі судові дії хронологічно збіглася з проведенням законодавчої роботи з удосконалення структури цивільного процесу в середині XIX століття. Доктринальне осмислення тоді торкнулося питань сутності і значення підготовки справи до судового розгляду, її місця в системі цивільного процесу, особливостей підготовки різних категорій цивільних справ.