Історико-правові особливості розвитку юридичної (правничої) освіти в 30–40-х роках XX століття

Abstract

Розглянуто історико-правові особливості розвитку юридичної (правничої) освіти в довоєнний період на території сучасної України, а також стан нормативно-правового забезпечення освітнього процесу у вищих навчальних закладах. Проаналізовано генезис української юридичної (правничої) освіти й охарактеризовано стан підготовки юридичних кадрів для державних органів. Висвітлено деякі особливості системи університетської освіти та уніфікаційної політики радянської влади. Окреслено недоліки та переваги розвитку юридичної (правничої) освіти в досліджуваний період. Обґрунтовано, що напередодні Другої світової війни в Україні існувала система університетської юридичної освіти, яка виникла на базі Київського, Харківського, Львівського, Одеського та Чернівецького університетів. Радянська модель вищої освіти окресленого періоду зарекомендувала себе як система, яка супроводжувалася репресіями та свавіллям влади, насадженням марксистської ідеології та беззаконням у всіх сферах суспільного життя, що позначилося на навчальній діяльності юридичних факультетів. У 30-40-х роках ХХ століття спостерігалися дві протилежні тенденції: з одного боку, повернення до університетської юридичної освіти, нормативне закріплення та впорядкування навчального процесу, збільшення кількісних показників підготовки юристів для різних галузей тощо. національної економіки; з іншого боку, реорганізація ряду вищих навчальних закладів, у тому числі тих, що мали юридичні факультети і виникли в незалежній Україні після 1917 року, а саме Київського Українського Народного Університету та Українського Державного Університету в Кам'янці-Подільському, а також необґрунтовані сталінські репресії, нав'язування марксистської ідеології.