Міжнародно-правові засоби захисту права на продовольство та їх релевантність за поточних кліматичних змін

Abstract

Стаття присвячена аналізу міжнародно-правових засобів захисту права на продовольство та їх релевантності за поточних кліматичних змін. Автором визначено право людини на продовольство; сформульовано дефініцію “міжнародно-правові засоби захисту права на продовольство”; розглянуто сучасні судові та несудові інституції, що реалізують міжнародно-правові засоби захисту права на продовольство. Метою статті є здійснення аналізу наявних міжнародно-правових засобів захисту права на продовольство та визначення їх відповідності за наявної проблеми поточних кліматичних змін. У роботі зазначається, що наявні кліматичні зони спричинили дуже чіткий розподіл у системі світового забезпечення продовольством, яке напряму формує рівень продовольчої безпеки у світі. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН рівень голоду у світі у 2021 р. перевищив всі попередні показники. Автором розмежовуються поняття продовольчої безпеки, продовольчого суверенітету та права особи на продовольство. В роботі зроблено висновок, що система продовольчої безпеки світу потребує особливої уваги світового співтовариства у зв’язку із поточним станом кліматичних змін. Очевидно, що в даному контексті мова іде і про необхідність формування міжнародно-правових засобів захисту права кожної особи на продовольство. Держави, що визнають це право повинні докладати максимум зусиль у його реалізації. Адже, беручи до уваги загальновизнаний понятійний апарат нами доведено, що право на продовольство – це право доступу до продовольства. Це право формує зобов’язання держав створювати умови, за яких особа зможе забезпечити продовольством себе самостійно, а забезпечення з боку держави буде здійснено виключно за відповідних специфічних обставин. Засоби захисту даного права на національному рівні можуть бути вичерпаними, що відкриває можливість до застосування міжнародних судових та несудових механізмів. Механізмами реалізації судового захисту є розгляд судової справи, а позасудового – скарги та процедури подання доповідей. Проблемним, на нашу думку, залишається питання недостатнього закріплення права на продовольство у міжнародних договорах, що призводить до потреби звернення осіб щодо необхідності захисту суміжних прав. Регіональні системи повинні напрацювати дієві механізми включення даних питань у відповідні документи для полегшення захисту порушених прав.