Роль міжнародних стандартів в ідентифікації, класифікації, обліковому супроводженні та організаційно-методичні особливості аудиту умовних зобов’язань підприємства

Abstract

Вагомою компонентою у роботі аудитора виступають зобов’язання, які виникають у ході фінансово-господарської діяльності на кожному підприємстві. Метою дослідження є ідентифікація, класифікація умовних зобов’язань окремого суб’єкта господарювання та систематизація організаційно-методичних складових їх аудиту відповідно до діючих стандартів. Методика аудиту зобов’язань характеризується певною особливістю, складністю та неоднозначністю, оскільки можливе існування значної кількості видів зобов’язань. МСБО 37 «Забезпечення, умовні зобов’язання та умовні активи» передбачає застосування терміну «умовні» до зобов’язань, які не визнаються, оскільки їх існування може бути підтвердженим тільки після того, коли відбудеться (або не відбудеться) одна чи кілька невизначених майбутніх подій, які не повною мірою контролюються господарюючим суб’єктом. Окрім цього, термін «умовне зобов’язання» може бути застосованим до зобов’язань, які не відповідають критеріям визнання. Зазвичай, при перевірці, аудитори просять керівництво господарюючого суб’єкта сформувати документ, в якому визнають факт розкриття всіх відомих умов даного сегменту зобов’язань. Вони можуть досліджувати будь-які звіти служби внутрішнього контролю компанії. Для підтвердження правильності облікового супроводження, аудитори повинні оцінити суттєвість умовних зобов’язань. Якщо непередбачене зобов’язання є суттєвим, або неможливо провести його вартісний вимір, проводиться оцінка ймовірності того, що подія відбудеться. Ймовірність може бути: високою, вище середньої, нижче середньої, низькою. Перевірка правильності ідентифікації та класифікації, облікового супроводження, відображення у фінансовій звітності (консолідованій фінансовій звітності) умовних зобов’язань є важливою компонентою аудиту фінансової звітності окремого бізнес-суб’єкта. Акцентуючи увагу на досліджуваній тематиці, необхідно зазначити, що міжнародні стандарти аудиту вимагають від аудитора заявити, чи, на його думку, дана складова зобов’язань відповідає в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або вимогам іншої застосованої концептуальної основи.