До питання про сутність поняття процесуальних гарантій прав учасників справи в цивільному судочинстві

Abstract

У статті здійснено аналіз існуючих наукових підходів щодо визначення суті процесуальних гарантій і на його основі поглиблено та удосконалено правові знання відносно процесуальних гарантій прав учасників справи у цивільному процесі, а також сформульовано авторське визначення таких гарантій. Автори окреслили основні наукові підходи щодо визначення сутності процесуальних гарантій безвідносно до форми судочинства та підкреслили, що на сьогоднішній день не існує єдиного уніфікованого підходу до цього питання. Аналіз наведених у статті визначень процесуальних гарантій дає підстави констатувати, що їх основною метою, цільовим призначенням науковці визначають досягнення мети та завдань судочинства та, як наслідок, сприяння реалізації функції правосуддя. Відповідно, автори зазначають, що є підстави припускати, що головна мета, досягнення якої має забезпечуватись за допомогою процесуальних гарантій прав учасників справи, в кінцевому випадку є тотожною із завданням цивільного судочинства. Разом з тим ряд суб’єктивних та об’єктивних чинників вказує на декларативний характер процесуальних гарантій в цивільному судочинстві. В умовах коли об’єктивно правосуддя все ще не спроможне забезпечити абсолютну справедливість у вирішенні спорів, розглядати питання процесуальних гарантій необхідно також з урахуванням певної відносності цього інституту. З урахуванням зазначеного автори підсумовують, що процесуальні гарантії прав учасників справи на сьогоднішній день не є абсолютними та не завжди здатні забезпечити практичну реалізацію прав таких учасників. Реальне функціональне призначення згаданих гарантій полягає в тому щоб лише створити сприятливі умови для реалізації прав осіб, де кінцевий результат залежить від багатьох інших факторів. У зв’язку з цим у статті визначено процесуальні гарантії прав учасників справи як правові можливості в яких сформовано сприятливі умови для безперешкодної реалізації прав осіб через вольову свідому, передбачену законом, взаємодію таких осіб між собою та з судом. Підсумовуючи викладене у статті наголошується на перспективності даної теми для подальших досліджень, зокрема, в частині з’ясування причин, природи вад та недоліків інституту процесуальних гарантій, а також щодо ідентифікації обставин, у зв’язку з якими існує необхідність забезпечення процесуальних гарантій у принципі.