Методологічні підходи оцінки стану землекористування і антропогенного впливу на нього для екологічного нормування

Abstract

Розроблено принципи екологічного нормування землекористування, які полягають в обгрунтуванні критеріїв та рівнів допустимого екологічного стану (якості) грунтів і антропогенного впливу на них, як єдиного, що сполучає всі компоненти природної ланки екосистеми землекористування. До основних критеріїв, що визначають рівень допустимих значень якості грунтів, а відповідно і екосистеми землекористування, віднесені такі: встановлення втрати біо-органічного потенціалу грунтів, що не перевищує певного рівня (втрата біоорганічного потенціалу грунтів не повинна перевищувати 30% його фонових значень); встановлення порогових значень різна стійкість грунтів до антропогенного впливу залежно від своїх природних властивостей (гумусованості, гранулометричного складу, кислотності та інших); врахування різноманітності видів цільового призначення та функціонального використання земель. Вивчення залежності "стан-вплив" спрямоване, перш за все, на знаходження точки незворотних змін якості екосистеми землекористування та земель і грунтів, зокрема, — "точки не повернення" екосистеми у вихідний стан, встановлення якої є ключовим критерієм при визначенні допустимої зміни їхньої екологічної якості та допустимого антропогенно-го впливу. Запропоновано методологічний процес з визначення допустимого екологічного стану землекористування та антропогенного навантаження на грунти конкретного землекористування складається з наступних етапів: 1) скла-дання переліку та характеристика основних джерел антропогенного впливу на грунти землекористування та встановлення ареалів їх впливу; 2) вивчення та класифікація грунтів обстежуваного землекористування; 3) визначення частки участі антропогенних джерел у допустимому сумарному антропогенному навантаженні на грунти землекористування; 4) встановлення допустимих значень впливу на грунти конкретного землекористування для кожного джерела впливу.