Формування стратегічних напрямів маркетингової діяльності аграрного підприємства

Abstract

В кваліфікаційній роботі досліджено теоретико – методичні підходи щодо формування стратегічних напрямків маркетингової діяльності підприємства, досліджено стан маркетингової діяльності та здійснено оцінку поточного стану напряму розвитку маркетингової діяльності підприємства, сформовано модель стратегічної поведінки фермерського господарства, визначено стратегічний напрям розвитку підприємства у конкурентному середовищі та оцінено ефективність запровадження обраної стратегії маркетингової діяльності підприємства. Доведено, що пріоритетний стратегічний напрям розвитку господарства має базуватися на його інноваційному потенціалі. Запропоновано алгоритм розробки стратегії інноваційного розвитку господарства та модель стратегічної поведінки господарства за наявного рівня його інноваційного розвитку, яка спрямовуватиметься на більш раціональне використання наявного ресурсного потенціалу фермерського господарства; пошук нових, вигідних сфер діяльності; розробку та практичне втілення інноваційного проекту тощо. Обґрунтовано доцільність вибору стратегічного напряму розвитку господарства з позиції оцінювання основних чинників впливу: потенціалу підприємства, макросередовища та ринкових умов його господарювання. Запропоновано використання концептуальної моделі розробки стратегії інноваційно-орієнтованого розвитку фермерського господарства та методики оцінювання можливостей запровадження господарством стратегічних альтернатив стратегії зростання. Доведено, що у господарства є всі підстави для формування та практичного втілення стратегії інноваційного розвитку яка й забезпечуватиме результативність напряму стратегічного розвитку фермерського господарства в майбутньому та пропоновано обрання диверсифікаційного напряму розвитку, зокрема практичної реалізації стратегії концентричної диверсифікації, що спрямовуватиметься на розширення товарного асортименту завдяки створенню нової продукції в наслідок організації комплексної переробки наявних у господарства сировинних ресурсів. Обґрунтовано доречність більш масштабного запровадження господарством стратегії зовнішнього зростання – диверсифікації. Наголошено, що входження фермерського господарства до нового бізнесу за використання стратегії концентричної диверсифікації, через реалізацію проекту з виробництва соняшникової олії, призведе до синергетичного ефекту в наслідок ефективного використання наявної сировинної бази.