Аналіз методів оцінювання використання земель у територіальних громадах

Abstract

Стаття присвячена створенню комплексної системи моніторингу землекористування в територіальних громадах на основі кількісної бази, розробленої шляхом застосування спеціалізованих методів оцінки. У дослідженні розглянуто основні групи показників, які використовуються для аналізу ефективності використання земель, зокрема, ефективність виробництва, збереження земельного потенціалу та загальна економічна ефективність освоєння земель сільськогосподарського призначення. Важливим аспектом дослідження є нормативна оцінка ґрунтів, яка проводиться з урахуванням капіталізованого доходу, балів бонітету та просторових характеристик земельних ділянок. Особлива увага приділяється витратним методам оцінки, які широко використовуються в міжнародній практиці. Ці методи враховують різні групи факторів, такі як просторові, інженерно-геологічні, економічні, адміністративні та інституційні, які дозволяють визначити ринкову вартість земельних ділянок в межах населених пунктів. У дослідженні окреслено основні підходи до оцінки, зокрема методи відтворення, заміщення, аналізу зносу та дохідні методи, які передбачають пряму та непряму капіталізацію, прогнозування грошових потоків та визначення ліквідаційної вартості. Розглядаються також комбіновані методи, які інтегрують витратний і порівняльний підходи, а також методи аналізу найбільш ефективного використання земельних ділянок. Значна частина роботи присвячена SWOT-аналізу методів оцінки стану використання земель територіальних громад. Автори досліджують сильні та слабкі сторони комбінованого, інтегрального, функціонального та витратного підходів. Встановлено, що ці методи дозволяють оцінити ефективність використання земель з урахуванням економічних, екологічних та функціональних характеристик. Однак їх застосування обмежується недостатнім рівнем інформаційного забезпечення та низькою кваліфікацією персоналу в громадах. У висновках наголошується на необхідності впровадження сучасних інструментів моніторингу, таких як геоінформаційні системи, та підвищення рівня професійної підготовки фахівців з управління земельними ресурсами. Робота є важливим кроком у формуванні кількісної основи моніторингу землекористування і може бути корисною для органів місцевого самоврядування, експертів та науковців, які працюють у сфері управління земельними ресурсами.