Особливості комунікації аудитора з управлінським персоналом щодо отримання письмових запевнень при аудиті фінансової звітності окремого бізнес-суб’єкта

Abstract

У статті розглянуто ключові аспекти взаємодії між аудитором і керівництвом підприємства в контексті отримання письмових запевнень, а також проаналізовано характер інформації, яка надається у таких документах. Особливу увагу приділено практичним викликам і професійним судженням, що виникають під час реалізації даної процедури при аудиті фінансової звітності окремого бізнес-суб’єкта. У сучасних умовах ведення бізнесу фінансова звітність являється основним джерелом інформації для зовнішніх та внутрішніх користувачів щодо фінансового стану підприємства, результатів його діяльності та руху грошових коштів. Надання аудитором (незалежною стороною) звіту щодо достовірності такої звітності сприяє зміцненню довіри до неї з боку інвесторів, кредиторів, партнерів та державних органів. Одним із потужних інструментів, який аудитор використовує під час перевірки фінансової звітності, виступають письмові запевнення управлінського персоналу. У процесі аудиту фінансової звітності письмові запевнення управлінського персоналу виступають вагомим джерелом аудиторських доказів, що дозволяє аудитору підтвердити окремі аспекти облікових оцінок, припущень і відповідності звітності застосовній концептуальній основі. Отримання таких запевнень являється не лише формальною вимогою відповідно до МСА 580 «Письмові запевнення», але й частиною професійної взаємодії між аудитором та управлінською ланкою підприємства. Результати дослідження засвідчили, що ефективність письмових запевнень значною мірою залежить від якості комунікації між сторонами. Наявність відкритого, обґрунтованого діалогу сприяє отриманню повних, достовірних і своєчасних відповідей на ключові аудиторські запити. Водночас виявлено, що в практичній площині досі існують проблеми недостатньої усвідомленості управлінського персоналу щодо сутності та значення письмових запевнень. Даний факт може створювати ризики формального підходу до їх складання. Таким чином, удосконалення комунікаційних процесів, підвищення рівня обізнаності управлінського персоналу та запровадження чітких внутрішніх процедур щодо підготовки письмових запевнень сприятимуть підвищенню якості аудиту.