Abstract:
З початку ХХІ століття архітектура дедалі активніше інтегрує цифрові інструменти проєктування, зокрема параметричне моделювання, робототехніку та 3D-друк. 3D-друк, або адитивне виробництво, вже давно вийшов за межі макетування і набув стратегічного значення у створенні будівельних елементів. Завдяки йому стало можливим виготовляти складні геометричні форми, що раніше вимагали трудомісткої ручної роботи або були неможливими з огляду на технологічні обмеження.
Нині архітектурні студії та науково-дослідні лабораторії активно експериментують із новими видами будівельних матеріалів, придатних до 3D-друку, зокрема із бетонними сумішами, термопластиками, полімерними композитами та біоактивними матеріалами. Це не лише відкриває шлях до формальної інноваційності, а й дає змогу досягти вищого рівня екологічності, раціонального використання ресурсів та адаптивності проєктів.
Description:
Since the beginning of the 21st century, architecture has increasingly integrated digital design tools, including parametric modeling, robotics, and 3D printing. 3D printing, or additive manufacturing, has long since moved beyond prototyping and has become a strategic tool in the creation of building elements. It has made it possible to produce complex geometric shapes that previously required laborious manual work or were impossible due to technological limitations.
Nowadays, architectural studios and research laboratories are actively experimenting with new types of building materials suitable for 3D printing, including concrete mixtures, thermoplastics, polymer composites, and bioactive materials. This not only paves the way for formal innovation, but also allows for a higher level of environmental friendliness, rational use of resources, and adaptability of projects.
