Короткий опис(реферат):
Степові фітоценози мають важливе екологічне значення, що зумовлене їхньою здатністю впливати на регуляцію кліматичних умов, підтримання біогеохімічних циклів, ефективне депонування карбону, грунтоутворення, утворення первинної біомаси та регулювання гідрологічного режиму. Значущою також є созологічна роль степових екосистем, адже вони являють собою осередки унікального біологічного різноманіття.
В умовах сьогодення степові екосистеми зазнали значної антропогенної трансформації. Степова рослинність у природному стані збереглася лише на територіях, непридатних для господарського використання, а також у межах об’єктів природно-заповідного фонду. Основними чинниками деградації степових екосистем є діяльність людини, зокрема розорювання земель, недоцільне створення захисних лісосмуг, заліснення, зникнення малих річок, надмірний випас худоби та промислове освоєння територій. Саме ці фактори призвели до значних змін у структурі та функціонуванні степів, що робить питання охорони та збереження природних степових комплексів вкрай актуальним і таким, що потребує глибокого наукового вивчення. Окрім дослідження особливостей степової рослинності та флори, особливої уваги заслуговує аналіз функціонування популяцій видів рослин, які формують ці фітоценози. Такі дослідження є надзвичайно важливими для обґрунтування заходів з охорони рослинних угруповань і для розуміння процесів, що відбуваються у рослинному покриві під впливом антропогенних чинників. Бобові рослини мають ключове значення у степових екосистемах, забезпечуючи їхню екологічну стійкість, продуктивність та підтримку біорізноманіття. Вивчення стану і структури популяцій цих видів є важливим для розробки заходів з охорони як окремих рослинних угруповань, так і степових фітоценозів загалом.
У дисертаційному дослідженні представлені результати комплексного популяційного аналізу п'яти ценозоутворюючих видів бобових степових фітоценозів природного заповідника «Михайлівська цілина» (Coronilla varia L., Astragalus cicer L., Trifolium medium L., Trifolium montanum L. та Anthyllis vulneraria L.). Досліджувався вплив сінокісного режиму та фітоценотичних умов на стан популяцій досліджуваних видів бобових.
На основі результатів морфометричного аналізу встановлено розмірні ознаки особин досліджуваних популяцій C. varia, A. cicer, T. medium, T. montanum та A. vulneraria. Рослини із різних місцезростань відрізняються між собою за розміром та морфоструктурою, проявляючи специфічні для конкретного місцезростання ознаки. Виявлено відмінності у масі та висоті особин популяцій з викошуваних та невикошуваних ділянок. Фітомаса особин на викошуваних ділянках значно перевищувала значення цьго ж морфопараметру у особин з невикошуваних ділянок, зокрема, найбільш виражену різницю встановлено для особин популяцій A. vulneraria та T. medium, що підтверджено статистично.
Вивчено основні популяційні параметри досліджуваних видів бобових, зокрема, площа популяційного поля та щільність популяції. Так, у популяціях C. varia ці показники коливаються відповідно від 48 до 320 м2 та від 0,8 до 6,2 шт на м2, у A. cicer – від 64 до 325 м2 та від 3,1 до 7,2 шт на м2,у T. medium – від 18 до 49 м2 та від 9,5 до 18,9 шт на м2, у T. montanum – від 32 до 76 м2 та від 1,3 до 4,2 шт на м2, у A. vulneraria –від 14 до 71 м2 та від 3,9 до 6,1 шт на м2. Встановлено статистично достовірний вплив сінокосіння на щільність популяцій бобових на території природного заповідника «Михайлівська цілина». Щільність популяцій бобових на періодично викошуваних ділянках була, у середньому, у 1,5–2 рази вищою, порівняно з ділянками, які не викошуються тривалий час.
В ході аналізу динаміки ростових процесів у популяціях досліджуваних видів бобових встановлено, що активний ріст особин на викошуваних ділянках, зазвичай, починається раніше на один обліковий термін, що складає 7–10 днів. Такі особливості накопичення фітомаси спостерігалися в усіх досліджуваних популяціях C. varia, A. cicer, T. montanum, A. vulneraria та деяких популяціях T. medium. Завершення фази активного росту особин у популяціях деяких видів бобових на невикошуваних ділянках закінчувалося на один обліковий термін раніше, порівняно з популяціями, що зростали в умовах сінокосіння. Зокрема, це спостерігалося у популяціях C. varia, T. medium та T. montanum. Отримані результати пов'язані з впливом мертвого рослинного опаду, що накопичується на ділянках без впливу сінокосіння, на ріст та формоутворення рослин.
Вивчено періодизацію онтогенезу та розроблено ключі онтогенетичних станів п'яти досліджуваних видів бобових в умовах природного заповідника «Михайлівська цілина». Вивчено онтогенетичну структуру досліджуваних популяцій бобових природного заповідника «Михайлівська цілина», встановлено низку онтогенетичних індексів та оцінено повноту та симетричність онтогенетичних спектрів, відповідність онтогенетичним типам, переважання інвазійних чи деградаційних процесів у популяціях. Встановлено, що 95,8% досліджуваних популяцій бобових були неповними за онтогенетичними спектрами. Всі досліджувані популяції бобових були центрованими за симетричністю онтогенетичних спектрів. Популяції репрезентували собою три типи популяцій: зрілі, перехідні та старіючі. Відповідно до класифікації Т.О. Работнова, всі досліджувані популяції були «нормальними», тобто з переважанням особин генеративного стану.
Встановлено вплив сінокосіння на онтогенетичну структуру популяцій бобових на території природного заповідника «Михайлівська цілина», зокрема, на індекс відновлюваності популяцій, який на викошуваних ділянках був вищим у 1,5–2 рази, порівняно з популяціями на невикошуваних ділянках, що позитивно позначається на функціонуванні виду у складі степового фітоценозу. Відповідно, зворотна тенденція спостерігалася з індексом старіння популяцій. Найвищі показники індексу старіння зафіксовано у популяціях T. montanun та A. vulneraria.
За результатами проведеного віталітетного аналізу популяцій бобових, що зростали на різних ділянках природного заповідника «Михайлівська цілина», встановлено віталітетну структуру досліджуваних популяцій C. varia, A. cicer, T. medium, T. montanum, A. vulneraria та особливості її реагування на сінокісний режим і фітоценотичні умови. Встановлено позитивний вплив сінокісного режиму на віталітетну структуру популяцій бобових, зокрема, на індекс якості (Q). Усі процвітаючі популяції (100%) траплялися на викошуваних ділянках, тоді як більшість депресивних популяцій (80%) зростали в умовах тривалої відсутності викошування, що свідчить про важливість регулярного викошування як чинника підтримки життєздатності популяцій бобових видів.
Встановлено, що умови території природного заповідника «Михайлівська цілина» є сприятливими для розвитку та функціонування популяцій лише частини досліджуваних видів бобових. Зменшення індексу якості популяцій бобових спостерігалося у наступному порядку: C. varia → A. cicer → A. vulneraria → T. montanun → T. medium. Таким чином, природні умови заповідника виявилися менш сприятливими для формування та функціонування популяцій досліджуваних видів конюшини, що може бути пов’язано з еколого-біологічними особливостями цих видів.
Встановлено, що зниження індексу морфоінтеграції у досліджуваних популяціях мало наступну тенденцію: C. varia (56,83%) → A. cicer (53,11%) → A. vulneraria (46,58%) → T. medium (41,45%) → T. montanum (37,61%). Отримані результати узгоджуються з результатам віталітетного аналізу, зокрема з індексам якості популяцій, і підтверджують той факт, що сприятливі умови на території природного заповідника «Михайлівська цілина» створюються для видів C. varia та A. cicer і менш сприятливі – для досліджених видів роду Trifolium. Популяції вида A. vulneraria займають проміжне положення.
В ході дослідження встановлено, що фітоценотичні умови, в яких зростали популяції бобових, не мали статистично достовірного впливу на їх стан.
Враховуючи результати комплексного популяційного аналізу ценозоутворюючих видів степових фітоценозів природного заповідника «Михайлівська цілина», сформовано перелік рекомендацій, використання яких сприятиме охороні та збереженню як популяцій бобових, так і загального біорізноманіття природного заповідника. Зокрема, впровадження сінокісного режиму (1 раз на рік) на території природного заповідника «Михайлівська цілина», а особливо, на ділянках зі значним ступенем мезофітизації рослинного покриву, поширенням чагарників та значною часткою інвазійних видів.
Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі кафедри екології та ботаніки Сумського національного аграрного університету при викладанні таких дисциплін як «Біологія», «Заповідна справа», «Природно-ресурсний потенціал України: стан, природоохоронні аспекти, екосистемні послуги», «Моніторинг навколишнього середовища».
Отримані результати досліджень увійшли до «Літопису природи» природного заповідника «Михайлівська цілина» (2024 рік, том 5, розділ 3 «Рослинний світ»).
Матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі кафедри екології та ботаніки Сумського національного аграрного університету при викладанні таких дисциплін як «Біологія», «Заповідна справа», «Природно-ресурсний потенціал України: стан, природоохоронні аспекти, екосистемні послуги», «Моніторинг стану навколишнього середовища». Результати досліджень унесено до Літопису природи природного заповідника «Михайлівська цілина», а також вони будуть використані при підготовці наступного «Проекту організації території природного заповідника «Михайлівська цілина» та охорони його природних комплексів».
Суть розробки, основні результати:
Steppe phytocoenoses possess significant ecological value due to their capacity
to influence climate regulation, maintain biogeochemical cycles, effectively sequester
carbon, contribute to soil formation, generate primary biomass, and regulate
hydrological regimes. The conservation role of steppe ecosystems is also crucial, as they
serve as reservoirs of unique biological diversity.
In present-day conditions, steppe ecosystems have undergone substantial
anthropogenic transformation. Natural steppe vegetation has been preserved only in
areas unsuitable for economic use and within the boundaries of protected nature
reserves. The primary factors contributing to the degradation of steppe ecosystems
include human activities such as land plowing, inappropriate establishment of protective
forest belts, afforestation, the disappearance of small rivers, overgrazing, and industrial
development. These factors have led to profound changes in the structure and
functioning of steppe ecosystems, making the issue of conservation and protection of
natural steppe complexes highly relevant and in need of thorough scientific
investigation.
Beyond studying the characteristics of steppe vegetation and flora, particular
attention should be paid to the functioning of populations of plant species that form these
phytocoenoses. Such studies are essential for substantiating plant community
conservation measures and for understanding the processes occurring in vegetation
under anthropogenic pressure. Leguminous plants play a key role in steppe ecosystems,
contributing to their ecological stability, productivity, and biodiversity. Investigating the state and structure of populations of these species is vital for developing conservation
strategies for both individual plant communities and steppe phytocoenoses in general.
This dissertation presents the results of a comprehensive population analysis of
five dominant legume species in the steppe phytocoenoses of the Mykhailivska Tsilyna
Nature Reserve: Coronilla varia L., Astragalus cicer L., Trifolium medium L., Trifolium
montanum L., and Anthyllis vulneraria L. The impact of hay-cutting regimes and
phytocoenotic conditions on the state of these legume populations was studied.
Morphometric analysis revealed size characteristics of individuals within the
studied populations. Plants from different habitats differed in size and morphostructure,
displaying habitat-specific traits. Significant differences in biomass and height were
observed between populations from mown and unmown plots. In particular, individuals
from mown areas exhibited significantly greater phytomass than those from unmown
areas, with the most pronounced differences noted in populations of A. vulneraria and
T. medium, as confirmed statistically.
Key population parameters such as population area and density were assessed.
For C. varia, these ranged from 48 to 320 m² and from 0.8 to 6.2 individuals/m²; for A.
cicer – from 64 to 325 m² and from 3.1 to 7.2 individuals/m²; for T. medium – from 18
to 49 m² and from 9.5 to 18.9 individuals/m²; for T. montanum – from 32 to 76 m² and
from 1.3 to 4.2 individuals/m²; and for A. vulneraria – from 14 to 71 m² and from 3.9 to
6.1 individuals/m². A statistically significant positive effect of hay-cutting on population
density was identified, with densities in mown areas being 1.5–2 times higher than those
in long-unmown plots.
Analysis of growth dynamics indicated that active growth in mown areas typically
began one monitoring period (7–10 days) earlier. This trend in phytomass accumulation
was observed across all populations of C. varia, A. cicer, T. montanum, A. vulneraria,
and some populations of T. medium. Conversely, termination of the active growth phase
occurred one period earlier in unmown plots for some species, including C. varia, T.
medium, and T. montanum. These patterns were linked to the influence of dead plant litter, which accumulates in unmown areas and negatively affects plant growth and form
development.
Ontogenetic periodization was carried out, and ontogenetic state keys were
developed for the five studied Fabaceae species in the nature reserve. Ontogenetic
structure analysis revealed a series of ontogenetic indices, assessing spectrum
completeness and symmetry, alignment with ontogenetic types, and prevalence of
invasive or degradation processes. It was found that 95.8% of studied populations were
ontogenetically incomplete, while all were centered in terms of ontogenetic spectrum
symmetry. The populations represented three types: mature, transitional, and aging.
According to T.A. Rabotnov’s classification, all were considered «normal» with
generative individuals predominating.
Hay-cutting was shown to influence ontogenetic structure, particularly the
population regeneration index, which was 1.5–2 times higher in mown plots, supporting
the functional sustainability of species within steppe phytocoenoses. Conversely, the
aging index was higher in unmown populations, with the highest values observed in
populations of T. montanum and A. vulneraria.
Vitality analysis of legume populations growing in various plots of the reserve
revealed vitality structure and its response to hay-cutting regimes and phytocoenotic
conditions. A positive impact of hay-cutting on vitality structure was confirmed,
particularly on the Quality Index (Q). All thriving populations (100%) were found in
mown areas, whereas most depressed populations (80%) occurred in long-unmown
plots. This underscores the importance of regular mowing for maintaining population
viability in legume species.
It was established that environmental conditions in the Mykhailivska Tsilyna
Nature Reserve support the development and functioning of only some studied legume
species. The Quality Index declined in the following order: C. varia → A. cicer → A.
vulneraria → T. montanum → T. medium, indicating less favorable conditions for
*Trifolium* species, possibly due to their ecological and biological traits.
The decrease in morphointegration index followed a similar trend: C. varia
(56.83%) → A. cicer (53.11%) → A. vulneraria (46.58%) → T. medium (41.45%) → T.
montanum (37.61%). These results align with the vitality analysis and confirm that
conditions in the reserve are most favorable for C. varia and A. cicer, less so for
Trifolium species, while A. vulneraria occupies an intermediate position.
No statistically significant influence of phytocoenotic conditions on the state of
legume populations was detected.
Based on the results of the comprehensive population analysis, a set of
recommendations was developed to support the conservation and preservation of both
legume populations and overall biodiversity in the Mykhailivska Tsilyna Nature
Reserve. In particular, it is recommended to implement an annual hay-cutting regime,
especially in areas with high mesophytization, shrub expansion, and a notable presence
of invasive species.
The dissertation materials are used in the educational process of the Department
of Ecology and Botany at Sumy National Agrarian University for teaching courses such
as «Biology», «Nature Conservation», «Natural Resource Potential of Ukraine: State,
Conservation Aspects, Ecosystem Services» and «Environmental Monitoring».
The research results have been included in the «Nature Chronicles» of the
Mykhailivska Tsilyna Nature Reserve (2024, Volume 5, Section 3 «Flora»).