Методологічні підходи до оцінки розвитку аграрного сектору України в контексті сталого розвитку : індикатори та механізми вимірювання

Abstract

У статті розглянуто сучасні підходи до оцінки розвитку аграрного сектору України з позиції сталого розвитку, що охоплюють економічні, екологічні та соціальні аспекти. Основна увага приділяється створенню комплексної системи індикаторів, що дозволяє відображати як поточний стан сектору, так і прогнозувати його розвиток у майбутньому. Метою дослідження є розробка методології, що забезпечить інтеграцію цих трьох компонентів сталого розвитку, враховуючи специфіку аграрної діяльності та національних особливостей України. Запропоновані індикатори включають показники продуктивності праці, екологічної ефективності використання ресурсів, рівня зайнятості у сільській місцевості, викидів парникових газів та доступу до базових послуг. Методи. У статті використовується багатофакторний аналіз для оцінки взаємодії між індикаторами, що дозволяє враховувати складність і багатовимірність аграрного сектору. Метод нормалізації дозволяє привести різноманітні індикатори до порівнюваного вигляду, що є важливим для розробки інтегрального індексу. Використання методу агрегування сприяє розрахунку загального показника сталого розвитку, який враховує всі ключові аспекти: економічний (продуктивність, інвестиції, прибутковість), екологічний (раціональне використання ресурсів, зниження викидів) і соціальний (зайнятість, доступ до базових послуг). Результати дослідження підтверджують, що запропонована методологія дозволяє оцінити не лише поточний рівень розвитку аграрного сектору, але й його стійкість до змін зовнішніх умов, таких як кліматичні виклики чи економічні кризи. Такий підхід забезпечує можливість ефективного порівняння між різними країнами та регіонами, що дає змогу визначити найбільш вразливі та перспективні напрями розвитку. Отримані результати свідчать про важливість комплексного підходу для прийняття стратегічних рішень на національному рівні, спрямованих на забезпечення довгострокового сталого розвитку аграрного сектору. Висновки підкреслюють, що інтеграція кількісних показників у єдину систему дає змогу формувати цілісне бачення стану сектора, а також розробляти ефективні програми підтримки та інвестиційні стратегії для підвищення стійкості сільського господарства України в умовах глобальних викликів. Розроблена методологія також дозволяє впроваджувати на практиці рекомендації щодо оптимізації управління ресурсами, зниження екологічного впливу аграрного сектору та підвищення соціальної відповідальності, що є невід'ємною частиною концепції сталого розвитку.