Парадигма звершення земельної реформи в Україні О. І., Коваліва : авторські судження

Abstract

У статті розглядаються парадигма звершення земельної реформи в Україні О.І. Коваліва та авторські судження про можливості її реалізації. Зазначено, що як і за дослідженнями О.І. Коваліва, у праці «Звершення земельної реформи в Україні: нова парадигма» так і за дослідженнями А.М. Третяка, В.М. Третяк, Н.А. Третяк у праці «Земельна реформа в Україні: тенденції, наслідки у контексті якості життя і безпеки населення» констатують, що складна ситуація, яка склалася у галузі земельних відносин спричинена насамперед відсутністю зваженої державної земельної політики щодо власності на землю. О.І. Ковалів, у своєму дослідженні констатує, що методологічною основою функціонування економічних відносин в процесі здійснення земле-і природокористування є реальне їх розмежування, тобто відповідні вартісні частки рентоузгоджувальних прибутків (доходів) від власності на земельну ділянку як об’єкта нерухомості відокремити від права власності Українського народу як природного об’єкта. Проте, нимне розкривається інституціональний (в тому числі землевпорядний) процес такого розмежування. Запропоновано, для розмежування функціонування економічних відносин в процесі здійснення земле-і природокористування, концепцію обліку та оцінки екосистемних послуг (активів) землекористування. Розроблено логічно-змістовну схему сутності моделей інституціонального (в тому числі землевпорядного) процесу формування земельних відносин та системи землекористування. Обґрунтовано, що сутність парадигми інституціонального (в тому числі землевпорядного) процесу завершення (звершення) земельної реформи в Україні в контексті реалізації конституційних положень статей 13 і 14 щодо права власності Українського народу на землю та, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, заключається у переході існуючої концепції інституціонального (в тому числі землевпорядного) процесу формування земельних відносин та системи землекористування: «земельна ділянка –режим її використання –землекористування як сукупність земельних ділянок –територія» до новітньої –«простір –територія –система землекористування –режим землекористування –земельна ділянка». Такий підхід дозволяє залучити в економічні відносини природні активи землі, здійснювати їх облік та оцінку вартості.