Особливості застосування гербіцидів у лісових розсадниках Сумської області

Abstract

У кваліфікаційній роботі розглянуто проблему забур’яненості лісових розсадників Сумської області та обґрунтовано доцільність застосування гербіцидів як важливої складової системи догляду за лісовими культурами. Актуальність теми зумовлена необхідністю підвищення ефективності вирощування садивного матеріалу за умов зростання антропогенного навантаження та посилення конкуренції бур’янів за вологу, елементи живлення і світло. Метою роботи є оцінити ефективність різних типів гербіцидів (гліфосату, параквату, атразину) у регулюванні забур’яненості в лісових розсадниках, встановити їх вплив на ріст і розвиток лісових культур, рівень фітотоксичності, а також окреслити основні вимоги охорони праці та екологічні наслідки їх застосування. Об’єктом дослідження є лісові розсадники Сумської області, предметом– забур’яненість посівів і біометричні показники сіянців за дії різних гербіцидів. У роботі проведено порівняльну оцінку системного (гліфосат), контактного (паракват) та ґрунтового (атразин) гербіцидів за показниками зниження забур’яненості, тривалості ефекту, спектра дії та впливу на біометричні параметри сіянців. Встановлено, що гліфосат забезпечує найвище зниження забур’яненості (85–95 % протягом першого місяця) без істотного пригнічення росту лісових культур за дотримання рекомендованих норм витрати. Паракват характеризується швидкою, але короткочасною дією та 5 підвищеною фітотоксичністю щодо молодих рослин, тоді як атразин є ефективним профілактичним засобом за умов достатньої вологості ґрунту, проте може спричиняти пригнічення росту сіянців у посушливих умовах. Проаналізовано основні вимоги охорони праці під час роботи з гербіцидами (навчання персоналу, використання засобів індивідуального захисту, вимоги до зберігання, транспортування та роботи з обприскувальною технікою) та екологічні ризики їх застосування для ґрунту, водних екосистем і ентомофауни. Запропоновано рекомендації щодо диференційованого використання гербіцидів у лісових розсадниках, поєднання хімічних заходів із агротехнічними та елементами інтегрованого управління забур’яненістю з метою зниження хімічного навантаження та забезпечення сталого функціонування лісових екосистем.