Короткий опис(реферат):
У кваліфікаційній роботі досліджено теоретико-методичні засади оптимізації землекористування та визначено роль даних дистанційного зондування Землі у просторовому аналізі стану земельних ресурсів. На основі супутникових знімків та вегетаційних індексів NDVI здійснено оцінку просторової неоднорідності продуктивності сільськогосподарських угідь ПСП «Слобожанщина Агро» та виявлено ділянки з ознаками перевантаження та ризиком деградації ґрунтів. Сформовано картографічні матеріали, що відображають просторовий розподіл стану рослинного покриву, рельєфні особливості та структуру земельного фонду. Проведено співставлення показників NDVI з рельєфом і типами угідь, що дозволило встановити взаємозв’язок між природними умовами та ефективністю використання земель.
Особливу увагу приділено обґрунтуванню напрямів оптимізації структури угідь з урахуванням екологічної стійкості та принципів адаптивного землекористування. Запропоновано заходи щодо підвищення ефективності використання орних земель, збільшення частки екологічно стабілізуючих елементів ландшафту та впровадження просторово диференційованих агротехнологій. Отримані результати можуть бути використані у практиці землевпорядних організацій, при плануванні сталого розвитку територій, у наукових дослідженнях та навчальному процесі.
Суть розробки, основні результати:
The qualification work examines the theoretical and methodological foundations of land use optimization and highlights the role of remote sensing data in the spatial assessment of agricultural territories. Based on satellite imagery and NDVI vegetation indices, the spatial heterogeneity of productivity within agricultural lands of PSP «Slobozhanshchyna Agro» was assessed, allowing the identification of areas with reduced vegetation condition, potential degradation risks, and uneven anthropogenic pressure. Cartographic materials were created to visualize the spatial structure of land resources, relief conditions, and land use patterns, enabling comprehensive analytical evaluation. The integration of NDVI analysis with topographic and soil data made it possible to determine the relationship between natural conditions and land use efficiency.
Special attention was paid to substantiating approaches to land use optimization considering ecological sustainability and principles of adaptive management. Measures were proposed to improve land use efficiency, increase the share of ecologically stabilizing landscape elements, and implement spatially differentiated agricultural practices. The results of the study may be applied in land management practice, environmental planning, sustainable development strategies at the local level, scientific research, and educational activities.