Освіта в часи штучного інтелекту : між софією та софістикованістю

Abstract

Актуальність проблеми. Стаття присвячена аналізу трансформації сучасної освіти в умовах стрімкого розвитку технологій штучного інтелекту, що зумовлює актуальність дослідження. Упровадження інтелектуальних систем змінює не лише інструменти навчання, а й саму сутність освітнього процесу, актуалізуючи проблему співвідношення між глибинним розумінням знання та його інструментальним використанням. У цьому контексті особливої значущості набуває філософське осмислення понять софії як мудрості та софістикованості як технічної ефективності. Метою статті є дослідження впливу штучного інтелекту на освіту крізь призму взаємодії софії та софістикованості, а також обґрунтування необхідності їх поєднання у сучасній освітній парадигмі. Результати дослідження. У результаті дослідження встановлено, що штучний інтелект значно підсилює софістикований вимір освіти, забезпечуючи ефективність, доступність та персоналізацію навчання. Водночас це супроводжується ризиком поверхневого засвоєння знань, зниження рівня критичного мислення та редукції освіти до набору функціональних навичок. Доведено, що філософія відіграє ключову роль у збереженні гуманістичного змісту освіти, формуванні етичних орієнтирів та розвитку рефлексивного мислення. Разом із тим зафіксовано низку ризиків, пов’язаних із надмірною орієнтацією на технологічну ефективність. До них належать поверхневе засвоєння знань, зниження рівня критичного мислення та поступова втрата навичок самостійного аналізу. Встановлено, що використання генеративних систем ШІ ускладнює питання авторства та академічної доброчесності. Дослідження показало, що роль викладача в умовах цифровізації зазнає суттєвих змін: він трансформується з джерела знань у наставника, модератора та організатора навчального процесу. При цьому доведено, що ШІ не здатен повністю замінити викладача через відсутність емоційного інтелекту, емпатії та здатності до глибокої міжособистісної взаємодії. Також встановлено, що філософія відіграє ключову роль у збереженні гуманістичного виміру освіти, забезпечуючи осмислення етичних, ціннісних і антропологічних аспектів використання ШІ. Обґрунтовано, що освіта майбутнього має інтегрувати софію та софістикованість, поєднуючи технологічну компетентність із глибинним розумінням і ціннісною відповідальністю. Зроблено висновок, що штучний інтелект не замінює людину в освітньому процесі, а трансформує її роль, підсилюючи значення викладача як наставника та провідника у складному інформаційному середовищі.