Транспарентність правосуддя у цивільних справах

Abstract

Послідовне розширення міжнародно-правових стандартів справедливого судового розгляду, поряд із тенденціями повсюдної інформатизації цивільного судочинства та появою нових форм участі сторін у судовому процесі, оптимізація судової діяльності за рахунок запровадження нових судових процедур ставить перед цивільною процесуальною наукою завдання, які вже не можуть бути вирішені лише шляхом адаптації традиційних теоретичних концептів до умов, що змінилися. Необхідний критичний аналіз і перегляд фундаментальних основ, на яких будується розуміння правосуддя у цивільних справах як унікального юридичного феномену – принципів цивільного судочинства. Одним із найбільш перспективних і, водночас, недостатньо вивчених напрямків у сфері, що розглядається, є проблематика транспарентності правосуддя у цивільних справах. Це поняття не можна вважати лише новим позначенням гласності або відкритості судового процесу. Становлячи самостійну і значно ширшу правову категорію, що охоплює процесуальний, інформаційний, інституційний та технологічний рівні відкритості правосуддя в їх діалектичній єдності, транспарентність відкриває нові можливості для системної та об’єктивної оцінки вітчизняного цивільного судочинства на предмет відповідності нормативного регулювання та правозастосовчої практики стандартам відкритого та публічного правосуддя, які склалися в міжнародному праві та європейських правопорядках, а також визначення першочергових заходів щодо вдосконалення вітчизняного процесуального законодавства та практики його застосування. Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що ця дисертація, у національній доктрині цивільного процесуального права є одним із перших, з огляду на підсумки судово-правової реформи та редакцію ЦПК України, досліджень транспарентності правосуддя у цивільних справах. Розуміння транспарентності судового розгляду в вітчизняному праві пройшло тривалу еволюцію – від давніх общинних традицій до суворого процесуального закріплення в сучасних кодексах як системи правових гарантій, що забезпечує відкритість правосуддя та право громадян на інформацію. Вперше розроблена концепція транспарентності правосуддя у цивільних справах як система взаємопов’язаних наукових положень, які розкривають природу, ціннісну основу, структуру, функції, суб’єктний склад, нормативне значення та соціальний критерій транспарентності в їх єдності та створюють вагомий теоретичний базис для оцінки цивільного процесуального законодавства та судової практики в частині відкритості правосуддя та вироблення конкретних пропозицій щодо їх вдосконалення в річищі європейських стандартів та в інтересах українського громадянського суспільства. Обґрунтовується, що в онтологічній площині транспарентність є правовим явищем, вкоріненим у самій ідеї правосуддя як публічної діяльності, що здійснюється від імені народу та вимагає суспільного визнання. З огляду на це, транспарентність розглядається як іманентна властивість судової влади в демократичній правовій державі. Зазначається, що на аксіологічному рівні транспарентність може бути визначена як самостійна правова цінність, яка виражає інтерес суспільства у здійсненні контролю над судовою владою та її демократичній підзвітності. Обмеження транспарентності має бути мінімально необхідним, і ця презумпція відкритості правосуддя не може бути подолана ані посиланням на категорію справи, ані на розсуд суду без конкретного обґрунтування. Пропонується визначати транспарентність правосуддя у цивільних справах як багаторівневу правову категорію, що означає сукупність взаємопов’язаних вимог до організації та здійснення цивільного судочинства, які забезпечують можливість громадського контролю над правосуддям. Структурно транспарентність правосуддя у цивільних справах включає, по-перше, процесуальний рівень (гласність судового розгляду); по-друге, інформаційний рівень (відкритість інформації про цивільну справу та її результати); по-третє, комунікативний рівень (публічність оголошення судових рішень, включаючи їх належну мотивувальну частину); по-четверте, інституційний рівень (прозорість судової системи в цілому, включаючи механізми розподілу судових справ, оприлюднення правової статистики, організацію доступу до правосуддя); по-п’яте, технологічний рівень (використання цифрових технологій для забезпечення доступності правосуддя). З огляду на нормативний та інструментальний аспекти транспарентності правосуддя у цивільних справах встановлено, що транспарентність має самостійний нормативний зміст, який не охоплюється жодним із принципів цивільного судочинства. Підсумковим критерієм реалізованості концепту транспарентність є не формальна відповідність нормативним вимогам, а рівень довіри суспільства до правосуддя як соціальний показник відкритості. Суд, який не користується довірою суспільства, не реалізує транспарентність належним чином. Функції транспарентності правосуддя у цивільних справах не діють ізольовано, а утворюють єдину функціональну систему, в якій кожна функція передбачає інші. Зокрема, контрольна функція створює умови для визнання судової системи законною та ефективною, оскільки суспільство мало реальну можливість стежити за правосуддям і переконатися в його якості. Легітимація посилює правовиховну функцію в тому сенсі, що судові рішення, які користуються суспільною довірою, сприймаються ним як авторитетні приклади правомірної поведінки. Правовиховний вплив зміцнює превентивну функцію, адже суспільство з розвиненою правовою культурою з меншою ймовірністю допускає зловживання правом. Ця системна єдність функцій транспарентності правосуддя має важливий практичний наслідок. Будь-яке обмеження транспарентності тягне за собою певні юридичні наслідки, тому вони вимагають не тільки законодавчого тлумачення, а й належної доктринальної аргументації. Структура транспарентності правосуддя у цивільних справах включає низку суб’єктів, а саме: суд, який зобов’язаний забезпечити відкритість правосуддя, учасники справи як суб’єкти права на транспарентність стосовно своєї справи, суспільство як кінцевий адресат транспарентності та засоби масової інформації як інституція, що забезпечує фактичну доступність публічного контролю над правосуддям. Така багатосуб’єктність зумовлює необхідність розробки комплексної правової концепції транспарентності правосуддя у цивільних справах. Отримали подальший розвиток положення щодо зарубіжних моделей транспарентності правосуддя у цивільних справах, порівняльно-правовий аналіз яких дозволив виявити низку можливих законодавчих рішень. Зокрема, німецька модель пропонує закріплення порушення публічності як безумовної підстави для скасування судового рішення; французька модель акцентує увагу на мотивованості судових рішень; польська модель закріплює право сторін на самостійну аудіофіксацію судового процесу без дозволу суду. Естонська модель пропонує унікальний механізм «метатранспарентності» як обов’язкового публічного оголошення постанов про закриті судові засідання, а також право особи відмовитися від наданої їй закритості судового засідання. Англійська модель вводить позитивний обов’язок суду активно сприяти відкритості правосуддя та закріплює обов’язковий запис усіх судових засідань як стандарт. Американська модель пропонує технічно найбільш розроблену систему редагування персональних даних при публічному розкритті судових матеріалів та електронного доступу через систему PACER. Аргументована наявність концептуальних особливостей реалізації транспарентності на різних рівнях системи цивільного судочинства. Встановлено, що режим відкритості послідовно звужується у міру зростання юрисдикційного значення судової інстанції, досягаючи мінімуму в касаційному провадженні, в якому формуються загальнообов’язкові правові позиції. Це суперечить функціональній природі транспарентності, оскільки чим вища значущість судового акта для правової системи, тим відкритішими мають бути умови його ухвалення. Визначено, що мотивованість судового рішення становить нормативну основу транспарентності на її комунікативному рівні та є необхідною умовою реалізації легітимаційної та контрольної функцій відкритого правосуддя. Удосконалено поняття гласності, під яким пропонується розуміти процесуальний принцип, що гарантує будь-якій особі право бути присутньою в залі судового засідання та безпосередньо спостерігати за ходом розгляду справи в режимі реального часу. Гласність охоплює виключно процесуальний аспект транспарентності. При цьому, під межами транспарентності розуміється сукупність законодавчо встановлених підстав і критеріїв, за наявності яких суд має право відступити від загального правила відкритості в інтересах охорони державної таємниці, приватного життя, персональних даних. Існуючий у доктрині підхід доповнено концептуальним критерієм пропорційності, що дозволяє оцінювати допустимість будь-якого обмеження відкритості незалежно від його конкретної нормативної підстави. Розширено наукове уявлення про систему принципів цивільного судочинства. Під принципом транспарентності правосуддя у цивільних справах пропонується розуміти самостійний принцип, що зобов’язує суд, законодавця та правозастосовника забезпечувати реальну можливість громадського контролю над правосуддям шляхом послідовної реалізації його процесуальної, інформаційної, комунікативної, інституційної та технологічної складових. Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені теоретичні висновки можуть бути використані: у дослідницькій сфері – для розробки теорії транспарентності правосуддя у цивільних справах; у законопроектній роботі – під час вдосконалення норм ЦПК України щодо забезпечення гласності судового розгляду, транспарентності судових актів, електронного судочинства та механізмів обмеження відкритості судового розгляду цивільних справ. Результати дослідження можуть бути затребувані також Вищою Радою правосуддя при розробці положень про функціонування ЄСІКС та Єдиного державного реєстру судових рішень, а також при формуванні нових стандартів притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів у разі недотримання вимог транспарентності; у правозастосовній практиці – при обґрунтуванні обмежень публічності відповідно до критерію пропорційності, розробленого практикою Європейського суду з прав людини; у навчальному процесі – при викладанні курсів цивільного процесуального права, порівняльного цивільного процесу та міжнародних стандартів правосуддя. Крім того, висновки дисертаційного дослідження можуть бути враховані при підготовці позиції України в переговорному процесі щодо вступу до Європейського Союзу в частині розділу, присвяченого судовій реформі та верховенству права.