Оцінка заходів за ектопаразитозів собак і котів

Abstract

У дисертаційній роботі на основі досліджень обґрунтовано заходи боротьби з ектопаразитозами собак та котів. При аналізі статистичних даних за період 2019-2022 року в м. Суми встановлено, що випадки захворювань собак та котів (пацієнтів ветеринарних клінік), пов’язаних з виявленням зовнішніх ектопаразитів спричинялися збудниками сифонаптерозу, отодектозу, демодекозу та нотоедрозу. Визначено, що найбільш розповсюдженим ектопаразитозом серед собак і котів в м. Суми за вказаний період є сифонаптероз – 2524 випадки. Кількість зафіксованих випадків сифонаптерозу з 2019 по 2022 рік зросла на 35,5 %. Кількість захворювань на сифонаптероз собак і котів починала збільшуватися в травні (10,4 %) та червні (12,3 %) і досягла свого піку в липні місяці (27,1 %). В подальшому в серпні був відмічений спад (11,1 %). Найбільшу чутливість до сифонаптерозу мали коти віком 4-10 років (36,8 %) та коти віком 1-4 років (30,8 %), що свідчить про високу сприйнятливість як молодих так і дорослих тварин. В результаті аналізу можемо стверджувати, що в переважній кількості (89 %) на сифонаптероз хворіли безпородні коти. У породистих котів бліх виявляли достовірно рідше – 11 %. Водночас найбільш сприйнятливі дорослі собаки віком 4-10 років (36,4 %) та молоді – віком 1-4 роки (32,0 %). А найменш сприйнятливими виявились тварини старше 10 років (14,5 %). Найчастіше виявляли бліх у безпородних собак (18 %), на другому місці – німецькі вівчарки (13 %). Далі – лабрадори (10 %), стафордширські тер’єри (7 %), той-тер’єри (5 %) та спанієлі – 4 %. У собак та котів відмічали однакову тенденцію – самці обох видів тварин частіше хворіли на сифонаптероз. У собак самці хворіли на 15,4 % частіше ніж самки, а коти хворіли частіше на 18,8 % ніж кішки. В результаті досліджень на території Сумської області були ідентифіковані кліщі І. ricinus в кількості 716 екземплярів. Кількість кліщів І. ricinus суттєво не змінювалося по рокам, а співвідношення з іншими видами коливалось в межах 21,8 – 22,7 %. Другим за поширенням були кліщі, що відносяться до I. hexagonus, їх кількість становили 937 екземплярів. Співвідношення з іншими видами коливалось в межах 28,9-29,7 % за три роки. Найбільш поширеним був D. reticulatus. Усього за три роки було виявлено 1546 екземплярів D. reticulatus, що змінювався в співвідношенні 47,7-48,9 %. На ці результати суттєво вплинули сприятливі природні ландшафти Сумської області, а також наявність достатньої кількості диких та безпритульних тварин, які служать господарями для кліщів. Після завершення польової фази дослідження було прийнято рішення визначити місця прикріплення кліщів на тілі собак. Локалізація кліщів на тілі собак відображає видову специфічну поведінку: I. ricinus: вуха – 31,25 %, голова – 25,00 % (*P<0,05); I. hexagonus: вуха – 28,6 %, голова – 14,3 % (*P<0,05); D. reticulatus: вуха – 63,83 %, який був найвищим серед усіх виявлених видів. Морфофізіологічні характеристики собак суттєво впливали на ризик інвазування їх за довжиною шерсті: довга – 46,09 % (*p<0,05), середня – 41,74 %, коротка – 12,17 %; за структурою шерсті: хвиляста – 47,83 % (*p<0,05), пряма – 36,52 %, грубої структури – 15,65 %; за підшерстям: густе – 45,25 %, середнє – 40,00 %, відсутнє – 14,78 %. Результати дослідження показують, що собаки з довгою хвилястою шерстю та густим підшерстям мають найвищий ризик зараження, що ускладнює візуальне виявлення кліщів та сприяє більш тривалішому паразитизму. При проведенні аналізу поширення отодектозу котів у центральному та прилеглих мікрорайонах м. Суми за 2022-2024 роки визначено, що зазначена інвазія у котів має широке розповсюдження. У 2022 році кількість зареєстрованих випадків захворювання котів на отодектоз становила 65, у 2023 році – 76 випадків, у 2024 році – 62 випадки. Найвищий рівень захворюваності на отодектоз встановлено у тварин віком 1–4 років (33,00 %). Другою за частотою ураження була вікова група 4–10 років (24,14 %). Захворюваність кошенят віком до 6 місяців становила 24,14 %, тоді як у тварин віком 6–12 місяців – 11,82 %. Найнижчий рівень захворюваності відзначено у тварин віком понад 10 років. Встановлено, що отодектоз переважно реєструвався у безпородних котів – 132 випадки (65,02 %). Серед породистих тварин захворювання діагностували значно рідше: у персидських – 21 випадок (10,34 %), британських короткошерстих – 23 випадки (11,3 %), мейн-кунів – 12 випадків (5,91 %), ангорських – 8 випадків (3,94 %), сіамських – 3 випадки (1,48 %). Виявлено статеву схильність: отодектоз частіше реєстрували у котів – 142 випадки (69,95 %), тоді як у кішок – 61 випадок (30,05 %). Захворювання реєструвалося протягом усього року з тенденцією до зростання кількості випадків у прохолодний період та зниження — у теплий сезон. Встановлено, що на українському ринку ветеринарних препаратів призначених для боротьби з ектопаразитозами собак та котів зареєстровано більше ніж 550 назв. Найбільшу кількість у сегменті інсектоакарицидних препаратів становлять topical/spot-on (краплі на холку), які складають 229 назв (41,64 %) на ринку препаратів від бліх і кліщів. Другою за поширеністю групою є різноманітні пероральні таблетки або інші жувальні форми 155 назв, що складає 28,18 % від загальної чисельності. Найбільш часто такі форми призначені для собак. Третьою групою за поширеністю є нашийники, 103 назви, що складають 18,73 % ринку. Їх частіше застосовуються для собак, але є моделі придатні й для котів. Останнє місце по розповсюдженню на ринку складає сегмент спреїв та шампунів 63 назви, що відповідно складає 11,45 %. Поміж них найбільше було зареєстровано препаратів з діючою речовиною імідаклоприд – 176 назв (32 %), флураланер – 143 назви (26 %), афоксоланер – 88 назв (16 %), фіпроніл – 77 назв (17 %), селамектин – 66 назв (12 %). В подальшому було досліджено фармакотоксикологічні властивості препарату СелГард (діюча речовина селамектин – 60 мг та празиквантел – 80 мг). Середній показник гострої токсичності препарату СелГард складає 355,84 мг/кг. Відповідно до класифікації Міжнародної глобальної класифікації Global Harmonized System (GHS) препарат СелГард належить до 4 категорії токсичності «помірно токсичні речовини». В результаті досліджень виявлена 100 % ефективність препарату СелГард при лікуванні котів інвазованих блохами та кліщами на 10-12 добу. На наступному етапі досліджень проводили оцінку інсектоакарицидної дії біоцидів Флайстоп, Неостомазан, Інсектостоп Провет, Бутокс, «Свіжа будка+» щодо кліщів, бліх та яєць бліх у зовнішньому середовищі. Встановлено, що зазначені біоциди ефективні проти ектопаразитів у зовнішньому середовищі та забезпечують знищення збудників при експозиції 48 годин. В подальшому розробляли заходи при ектопаразитозах при вольєрному утримуванні тварин. Застосування препаратів мало позитивний вплив на клінічні ознаки тварин, уражених ектопаразитами, особливо в групі, де була застосована комбінована обробка тварин препаратом СелГард та вольєрів засобом «Свіжа будка +». Клінічні ознаки ектопаразитозів повністю зникали на сьому добу спостережень. Також проводили розробку заходів боротьби з ектопаразитозами при квартирному утримуванні тварин, комбінацію препарату СелГард для тварин та біоциду Ектосан для поверхонь – з сьомої доби клінічні ознаки у тварин були відсутні, а з чотирнадцятої доби ектопаразитів не виявляли зовсім. Тому комбінації зазначених препаратів рекомендуємо використовувати для боротьби з ектопаразитами собак та котів. Матеріали дисертаційної роботи рекомендуємо використовувати при вивченні курсів «Паразитологія та інвазійні хвороби тварин», «Ветеринарної фармакології», «Хвороби дрібних тварин» при підготовці фахівців освітнього рівня «Магістр» зі спеціальності 211 «Ветеринарна медицина». Для виробництва запропоновані методичні рекомендації «Боротьба з ектопаразитозами собак і котів». Суми, 2025. 24 с.