Короткий опис(реферат):
У статті обґрунтовано концептуальну модель формування якості земельних ресурсів у системі сталого розвитку на засадах економічного підходу. Якість земель запропоновано розглядати не як статичну природну характеристику ґрунту, а як динамічну економічну характеристику земельного капіталу, що формується під впливом кліматичних, антропогенних, інституційно-економічних, фінансових і шокових чинників. Доведено, що в умовах ринкової нестабільності, кліматичних змін, інституційних трансформацій і воєнних ризиків якість земельних ресурсів визначає не лише продуктивність аграрного виробництва, а й рівень виробничих ризиків, інвестиційну привабливість земельних активів, стабільність рентного доходу та довгострокову ефективність землекористування. У дослідженні систематизовано ключові групи факторів формування якості земель, розкрито економічні механізми та канали їх впливу на інтегральний рівень якості земельних ресурсів. Особливу увагу приділено ролі основних стейкхолдерів – аграрних виробників, власників земель, населення, територіальних громад і держави, інтереси яких визначають моделі використання, відтворення та збереження земельного капіталу. Обґрунтовано, що погіршення якості земель слід трактувати не лише як наслідок природної деградації, а і як результат неефективних управлінських рішень, деформації економічних стимулів, обмеженого доступу до фінансових ресурсів та недосконалості інституційного середовища. Запропоновано підхід до оцінювання якості земель на основі інтегрального індексу, що поєднує показники продуктивності земель, стану ґрунтового покриву та водного забезпечення територій. Також обґрунтовано доцільність використання панельного економетричного аналізу як інструменту подальшої кількісної оцінки сили й напряму впливу визначених чинників на якість земельних ресурсів. Зроблено висновок, що запропонована концептуальна модель формує цілісну теоретико-методологічну основу для подальшої емпіричної оцінки якості земель і розроблення практичних механізмів сталого управління земельними ресурсами в умовах сучасних трансформаційних викликів.
Суть розробки, основні результати:
The article substantiates a conceptual model of land resource quality formation within the sustainable development system based on an economic approach. Land quality is proposed to be interpreted not as a static natural property of soil, but as a dynamic economic characteristic of land capital formed under the influence of climatic, anthropogenic, institutional-economic, financial, and shock factors. It is argued that under conditions of market instability, climate change, institutional transformations, and war-related risks, the quality of land resources determines not only agricultural productivity, but also the level of production risks, the investment attractiveness of land assets, the stability of rent-based income, and the long-term efficiency of land use. The study systematizes the key groups of factors shaping land quality and reveals the economic mechanisms and channels through which they affect the integrated level of land resource quality. Particular attention is paid to the role of the main stakeholders – agricultural producers, landowners, the population, territorial communities, and the state – whose interests determine the models of use, reproduction, and preservation of land capital. It is substantiated that land quality deterioration should be interpreted not only as a consequence of natural degradation processes, but also as a result of ineffective managerial decisions, distorted economic incentives, limited access to financial resources, and the imperfections of the institutional environment. An approach to land quality assessment based on an integrated index combining indicators of land productivity, soil cover condition, and water availability is proposed. The expediency of applying panel econometric analysis as a tool for further quantitative assessment of the strength and direction of the influence exerted by the identified factors on land resource quality is also substantiated. It is concluded that the proposed conceptual model forms a coherent theoretical and methodological basis for the further empirical assessment of land quality and for the development of practical mechanisms of sustainable land management under current transformational challenges.