Періодизація онтогенезу STENACTIS (PHALACROLOMA) annua та вивчення онтогенетичної структури популяцій в умовах господарського користування заплавними луками

Abstract

В статті досліджено особливості проходження етапів онтогенезу інвазійного виду S. annua. Враховуючи видові особливості, в онтогенезі S. annua виділено 7 онтогенетичних станів: p – j – im – v – g1 – g2 – g3. Кожен онтогенетичний стан детально охарактеризований. Отримані дані використовувались для вивчення онтогенетичної структури популяцій S. annua. В ході дослідження встановлено, що в онтогенетичних спектрах S. annua на заплавних луках річки Псел, які використовуються як пасовища та сінокоси, стійко переважають догенеративні особини, що дає можливість оцінити популяції, у більшості випадків, як на пасквальному так і на фенісиціальному градієнтах, як молоді (за Л. А. Животовським) або інвазійні (за Т.О. Работновим). Антропогенна деградація природних кормових угідь зростає з кожним роком, через нераціональне використанням сінокосів та пасовищ, збільшується кількість вільних екологічних ніш, у зв’язку з чим спостерігається втілення інвазійних видів. S. annua не поїдається великою рогатою худобою та не має кормової цінності в сіні, тому необхідно регулювати чисельність даного виду, адже він конкурує за ресурси живлення із цінними кормовими травами. Наші дослідження показали, що одним із методів фітоценотичного контролю, що приводить до зменшення чисельності популяцій адвентивного виду S. annua, є проведення дворазового сінокосіння, тому що даний вид розмножується лише насінням, а воно в таких умовах не встигає сформуватись. В статье исследованы особенности прохождения этапов онтогенеза инвазионного вида S. annua. Учитывая видовые особенности, в онтогенезе S. annua выделено 7 онтогенетических состояний: p - j - im - v - g1 - g2 - g3. Каждое онтогенетическое состояние детально охарактеризовано. Полученные данные использовались для изучения онтогенетической структуры популяций S. annua. В ходе исследования установлено, что в онтогенетических спектрах S. annua на пойменных лугах реки Псел, которые используются как пастбища и сенокосы, устойчиво преобладают догенеративные особи, что дает возможность оценить популяции, в большинстве случаев, как на пасквальном так и на фенисициальном градиентах, как молодые (по Л.А. Животовскому) или инвазионные (по Т.А. Работнову). Антропогенная деградация естественных кормовых угодий возрастает с каждым годом, из-за нерационального использования сенокосов и пастбищ, увеличивается количество свободных экологических ниш, в связи с чем наблюдается воплощение инвазионных видов. S. annua не поедается крупным рогатым скотом и не имеет кормовой ценности в сене, поэтому необходимо регулировать численность данного вида, ведь он конкурирует за ресурсы питания с ценными кормовыми травами. Наши исследования показали, что одним из методов фитоценотического контроля, что приводит к уменьшению численности популяций адвентивного вида S. annua, является проведение двукратного сенокошения, потому что данный вид размножается только семенами, а они в таких условиях не успевают сформироваться.